Читати книгу - "Гірка правда"

Гурток львів'ян Чікаго і головне правління Приятелів Львова у Лондоні розповсюджують переклад "Ухвали Крайового Проводу Організації Українських Націоналістів" (ОУН) від 22.06.1990 р. Нижче текст цього перекладу, до якого коментар, на нашу думку, зовсім зайвий

З огляду на антипольськість цього тексту, а також тому, що кожна фракція Організації Українських Націоналістів послуговується цією самою назвою - вважаємо потрібним звернутися до названих вище українських адресатів ОУН, щоб вони схотіли заявити:

- Чи це є текст, схвалений їхньою організацією?

- Чи вони відмовляються від цього тексту, як фальшивки, або такого, що не походить від котроїсь з фракцій?

З аналізу тексту виходить, що це дійсно є переклад з української мови. Однак ми не виключаємо провокації. Щоб її підтвердити, мусимо мати заперечення від кожної фракції ОУН, що це є документ, що не походить від неї. Тоді завданням усіх фракцій ОУН і польської сторони буде намагання встановлення джерела провокації.

До міністерства Закордонних Справ звертаємося тому, що текст цей був пересланий йому польським консульством у Львові. А якщо так, то, беручи до уваги важливість теми, Міністерство не може мовчати в цій справі й спричинятися до занепокоєння поляків, яким близькі інтереси Польщі. Тому що ми не змогли встановити адрес названих фракцій ОУН, цей лист посилаємо у формі копій на адреси: до ОУН -фракція Бандери на адресу її органу "Гомін України" в Торонто, до ОУН - фракція Мельника на адресу її органу "Новий шлях" в Торонто і до ОУН - фракція "двійкарів" на адресу керованого нею органу "Сучасність" в Мюнхені. Цей лист адресуємо також до Світового Конгресу Вільних Українців як до організації, гуртуючої, хоч і неформально, сили всіх трьох фракцій ОУН, в основному діючих в діаспорі.

З огляду на важливість справи, просимо про можливе швидке становище в цій справі.

За Правління Союзу Східних Земель Польщі гурток у Торонто

Владислав Дзємяньчук (голова)

Януш Сьмігельський (II секретар)

ФРАГМЕНТИ УХВАЛИ КРАЙОВОГО ПРОВОДУ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН) від 22.06.1990 р.

Ухвала написана на 60 сторінках машинопису. Вона охоплює сучасні справи, в тому й стосунок ОУН як авангарду українського народу - до Польщі й поляків. Вона наказує поширювання культу Степана Бандери і Романа Шухевича-"Чупринки" а також митрополита Андрея Шептицького шляхом увіковічнення в містах і селах ставленням памятників, як теж називанням їхніми іменами шкіл, вулиць і майданів. У випадку опору або спротиву теперішньої влади застосувати фізичний примус, "позбуваючись великої кількості москалів, які засмічують нашу землю". У випадках зволікання застосувати навіть "метод" перевірений УПА на поляках.

ОУН, як авангард народу, використовує всі політичні партії і церковні комітети Української католицької церкви, якої священики сприяють ОУН.

Згідно до попередніх постанов Крайового Проводу, кожна українська родина у діаспорі дасть по 1.000 дол. США на фонд "Визволення України". Програна "РУХ-ом" виборів на Україні вважається смертю українізму над Дніпром.

- - - - - - - - -

Польські справи:

1. на Україні, зокрема на теренах Західної України;

2. в діаспорі;

3. в Польщі, зокрема на Закерзонській Україні.

1. Гаряче підтримуємо визвольні змагання балтійських народів - Литви, Латвії та Естонії, підтримуємо визвольні змагання молдаван, грузинів і вірменів. Солідаризуємося з боротьбою за свободу братнього білоруського народу памятаючи, що він родом з нашого українського гнізда -Київської Русі і до цього гнізда в майбутньому повинен вернутися.

... З посткомуністичною Польщею слід втримувати приязні стосунки на засадах взаємності. Щоб не дразнити поляків і уряду, слід їм (полякам - В.П.) надати на Україні деякі права в ділянці віри, культури й шкільництва, слідкуючи в той самий час, аби ці поступки не пішли задалеко. Слід виключати будь-які політичні організації поляків. Передусім слід накинути полякам нашу точку бачення на історію і на польсько-українські відносини. Не допустити до заяв, що Львів, Тернопіль, Станіславів, Кременць та інші будь-коли відогравали роль польських осередків культури. Завжди це були осередки української культури. Поляки не відогравали в них хоч би найменшої ролі, а те, що про них сьогодні говориться, слід зарахувати до польської шовіністичної пропаганди.

Польську молодь слід приєднувати до патріотичних акцій, повязаних з патріотичними річницями - в тому й пов'язаними зі славними діями УПА. Це дозволить не тільки захитати віру в польську пропаганду державності, але й швидкими темпами доведе до українізації польської молоді, яка просякнута брехнею польської пропаганди щодо УПА.

Поступки в справі шкільництва і польської культури слід поставити в залежність від подібних поступок у бік українців у Польщі. Проголошувати, що в Польщі живе мільйон українців, робити труднощі у відбудові поляками цвинтаря Орлят, проте не дуже нахабно, щоб не дати їм у руки міжнародного пропагандивного козиря, що наші намагання увійти в Європу не є щирі (йдеться про те, що цвинтар Орлят є військовим цвинтарем, тож згідно до міжнародних конвенцій, він охороняється міжнародним правом).

Віддачу полякам костьолів поставити в залежність від віддачі українцям у Польщі церковних об'єктів, передусім передачу поляками для Української католицької церкви греко-католицької кафедри у княжому граді Перемишлі. Не помішає поєднати цей факт з поверненням полякам костьола св. Єлизавети у Львові, а також церковних об'єктів у Тернополі й Станіславові. У жодному разі не можна допустити реактивації польської ієрархи, тобто повернення на наші землі польських єпископів. Це могло б означати в майбутньому небезпечне відродження в (Західній) Україні небажаної польськості й польського шовінізму з політичними амбіціями. Латинський обряд на Україні слід підпорядкувати ієрархії Української католицької церкви і її патріархові з осідком на Горі св. Юра у Львові.

Підготовити й систематично поповнювати списки поляків, що живуть