Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

брухтозбирач Наомі: яйцеподібна відкрита клітка на павучих

лапах. Кожну з чотирьох лап увінчували клешня маніпулятора

та

різноманітний

арсенал

різальних

і

зварювальних

інструментів. Задня пара лап була здатна чіплятися за обшивку

корабля чи іншу поверхню, а передню пару можна було

використовувати для ремонту або розпилювання брухту на

зручні для транспортування шматки.

— Шапки на вуха, — наказав Голден, і учасники команди

допомогли одне одному надягти й закріпити шоломи.

Кожен перевірив свій скафандр, а тоді скафандр колеги поруч.

Коли шлюз розчахнеться, буде надто пізно перевіряти, чи всі як

слід застебнулися.

Поки Наомі вилазила на свого збирача, Еймос, Голден і Шед

прикріпили до його металевої клітки карабіни буксирів із поясів

своїх скафандрів. Наомі перевірила механізми збирача, а тоді

перемкнула вимикач шлюзового циклу, щоб викачати повітря

з вантажного відсіку й відчинити стулки. Тепер Голден чув під

шоломом тільки посвист повітря і потріскування статики в рації.

Дихальна суміш у скафандрі трохи відгонила медичним

запахом.

Наомі прокладала шлях, спрямовуючи збирача до поверхні

астероїда легенькими викидами струменів стисненого азоту; всі

решта тяглися за нею на триметрових буксирах. Поки вони

летіли, Голден озирнувся на «Лицаря»: масивний сірий клин із

конусом сопла з ширшого боку. Як і все, що люди будували для

космічних

подорожей,

цей

космічний

апарат

був

сконструйований з огляду на ефективність, а не естетику. Голден

завжди трохи сумував через це. Варто повсякчас знаходити

місце для краси, навіть у таких умовах.

«Лицар» ніби сам віддалявся від нього, все меншаючи

і меншаючи, поки Голден завис на місці. Ілюзія зникла, коли він

обернувся до астероїда й побачив, як той стрімко наближається.

Голден відкрив канал зв’язку з Наомі, але вона мугикала собі під

носа, а отже, принаймні не хвилювалася. Він нічого не сказав, просто залишив канал відкритим — і слухав її мугикання.

Зблизька «Скопулі» мав не такий уже й кепський вигляд.

Окрім діри, що зяяла в корпусі збоку, пошкоджень не було.

Корабель точно не влетів у астероїд — його просто залишили

достатньо близько, і він повільно придрейфував. Поки вони

наближалися, Голден зняв кілька фотографій на камеру, вмонтовану в скафандр, і вислав на «Кентербері».

Наомі провела маневр зупинки і зависла за три метри від

пробоїни в корпусі «Скопулі». Еймос присвиснув у загальний

радіоканал.

— Офіцере, не торпеда тут жахнула. Це абордажний заряд.

Бачте, як метал погнуто по краях? Кумулятивні заряди ліпили

на обшивку.

Еймос був не тільки кваліфікованим механіком — хірургічно

точними вибухами він розколював айсберги, що літали довкола

Сатурна, на транспортабельні шматки. Ще одна причина взяти

його із собою на «Лицар».

— Отже, — подав голос Голден, — наші друзі на «Скопулі»

зупинилися, випустили назовні когось із команди з завданням

закласти абордажний заряд на корпусі, щоби пробити діру

і вигнати все по вітря. Ймовірна історія?

— Ні, — відповіла Наомі. — Аніскілечки. Ми все ще хочемо

всередину?

«Якщо раптом там виявиться якась херня, то не вдавай із

себе героя знову. Збирайте іграшки і валіть додому».

Але на що він міг очікувати? Звісно, «Скопулі» стояв

покинутий. Звісно, сталась якась халепа. Хернею було б не

побачити нічого дивного.

— Еймосе, — сказав Голден, — тримайте зброю при собі, про

всяк випадок. Наомі, можеш розширити цю пробоїну?

Обережно. Якщо хоча б щось піде не так — здавай назад.

Наомі наблизила збирача до діри — білі хмарки азоту були не

більшими за пару людського віддиху зимної ночі. Газовий

пальник на збирачі прокинувся і запалав свічкою — спершу

червоногарячим, тоді білим, опісля блакитним. У повній тиші

лапи збирача розгорнулися — геть зовсім як у комахи — і Наомі

почала різати. Голден та Еймос стали на обшивку корабля

і приліпилися магнітними підошвами.