Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Енріке завмер. Професор пройшовся по класу, не відриваючи погляду від нього:
— Вони не відповідають ані вашому обличчю, ані вашій особистості. Вони мають такий вигляд, ніби їх вибирали наосліп, не думаючи про стиль. Можливо, вам варто переглянути свій вибір, сеньоре Портеро, якщо ви справді хочете досягти успіху в моді.

Слова професора різанули по самолюбству Енріке. Студенти навколо почали перешіптуватися, хтось зі здивуванням, хтось зі схваленням, а хтось із презирством. Хермоса прикусила губу, вочевидь не очікуючи такого різкого повороту, а Рональдо похмуро та із занепокоєнням дивився на Енріке, намагаючись зрозуміти, як він відреагує. Енріке відчув, як хвиля роздратування накриває його, але в глибині душі він знав, що не може дозволити професору Серп’єнте зачепити його так просто.

Енріке випростався, його голос пролунав твердо й упевнено, незважаючи на внутрішню напругу:
— Справжні майстри, професоре, не бояться кидати виклик існуючим традиціям і розбивати усталені погляди. Історія моди, яку ви так шануєте, доводить це. Великі дизайнери йшли проти загальноприйнятих правил і створювали щось нове, що спершу шокувало світ, а згодом стало стандартом.

Професор Серп’єнте примружився, явно не очікуючи такої відповіді. Атмосфера в класі ставала дедалі напруженішою. Енріке продовжив, його погляд не відривався від професора:
— А що стосується моїх окулярів, то, вочевидь, ви настільки загрузли в класичних рішеннях, що вже не здатні сприймати нові, стильні та сміливі модні рішення.

Кілька студентів тихо зашепотілися, а Рональдо з цікавістю схрестив руки на грудях, очікуючи, що буде далі. Хермоса, хоч і дивилася на Енріке з тривогою, на її обличчі промайнула тінь схвалення. Професор Серп’єнте завмер, його очі блиснули крижаним блиском. Він витримав паузу, перш ніж із холодним тоном відповісти:
— Сміливість у моді — це якість, яку необхідно завоювати. Раджу вам запам’ятати, що сміливість, не підкріплена смаком і знанням, може призвести до катастрофи. Я бачу, що у вас є зухвалість, сеньйоре Портеро. Подивимося, чи вистачить вам обдарованості, щоб довести, що ваші слова мають вагу.

Після цієї словесної дуелі професор, як ні в чому не бувало, продовжив свою лекцію, даючи зрозуміти, що дискусія закінчена. Енріке стримав роздратування, але зрозумів, що цей урок запам’ятається йому надовго. Еверо Серп’єнте — справжній противник, і попереду на нього чекають нові випробування.

Після напруженого уроку Енріке сидів у кав’ярні з Рональдо і Хермосою, його обличчя було змарнілим від невдоволення. Вони вибрали тихий куточок, де могли поговорити в спокійній обстановці, подалі від метушні академії.
— Я не можу повірити, що він сказав про мої окуляри, — сказав Енріке, у розпачі відкидаючись на спинку стільця. — Як можна було так грубо їх розкритикувати? Це ж мій особистий стиль!

Рональдо, який уже трохи заспокоївся після попередніх подій, налив Енріке чашку кави та підтримав його:
— Гей, не бери в голову. Професор Серп’єнте може й має свою думку, але це не означає, що він має рацію. Твої окуляри справді вирізняються, і це добре. Може, він просто не зрозумів твого стилю.

Хермоса кивнула, додаючи свою думку:
— Рональдо має рацію. Не дозволяй йому збити себе з пантелику. Твої окуляри — це вираження твоєї індивідуальності. Багато великих дизайнерів починали з того, що їхні роботи критикували, але вони йшли вперед, тому що вірили в себе.

Енріке подивився на друзів, і його похмурий настрій трохи розвіявся. Він усміхнувся, дивлячись на Хермосу і Рональдо:
— Дякую, друзі. Я справді переживав, але ваша підтримка дуже допомагає. Я намагатимуся не звертати уваги на такі негативні коментарі та продовжу рухатися вперед.

Рональдо нахилився вперед, додаючи з підбадьорливим тоном:
— Ось і правильно. А якщо хтось знову спробує критикувати, просто пам’ятай: справжній стиль не знає меж.

Хермоса продовжувала переконувати:
— Навіть Дон Олівіо схвалив твої окуляри, а щодо його смаку, повір мені, я анітрохи не маю сумнівів. У нього величезний досвід у таких справах. А професор Серп’єнте відомий своїм гострим язиком і бажанням перевірити кожного. Він просто не хоче визнати, що ти зміг зробити такий сміливий і вдалий вибір. Він може й дражнити, але це не означає, що він має рацію.

Енріке подивився на Хермосу, сумніви все ще читалися на його обличчі:
— Але що, як професор має рацію? Що, якщо я справді помилився? Як я можу говорити про моду, якщо навіть не можу вибрати окуляри, які мені дійсно пасують?

Хермоса ніжно поплескала його по руці, намагаючись заспокоїти:
— У світі моди важлива кожна деталь, але не дозволяй іншим визначати, хто ти і що тобі пасує. Якщо ти віриш у свій вибір, значить, він правильний. Ти вибираєш те, що відображає твою індивідуальність і твій стиль. У цьому і полягає суть моди — у самовираженні та впевненості в собі.

Рональдо додав:
— Хермоса має рацію. Справжні майстри моди не бояться йти проти течії й робити те, що їм здається правильним. Важливо вірити в себе і свої рішення.

Енріке вдихнув глибоко, відчуваючи, як внутрішній неспокій починає відступати. Він глянув на своїх друзів, відчувши їхню підтримку.
— Дякую, друзі. Я спробую не дозволити сумнівам заважати мені. Якщо я вірю у свій вибір, значить, я на правильному шляху.

Енріке раптом замислився, пригадавши, як давав модні поради своїм сусідам, коли жив із сімейством Дуран. Він злегка посміхнувся, але в цій посмішці було більше гіркоти, ніж радості.
— Знаєте, — почав він, дивлячись у чашку з кавою, — коли я жив у Дуранів, я постійно намагався пояснити сусідам, як правильно одягатися. Давав поради, вчив їх поєднувати кольори, підбирати аксесуари... але, мабуть, добряче їх задовбав своїми лекціями. Їм, зрештою, було байдуже до моїх слів. Вони залишалися вірними собі. Але ось біда — вони були до жаху неграмотні в умінні носити одяг.