Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

Рональдо засміявся:
— Це класика, брате. Люди, яким просто начхати на моду, завжди вважають, що вони мають рацію.

Хермоса ледь усміхнулася, але додала більш серйозним тоном:
— Але ж різниця в тому, Енріке, що ти не просто так давав поради. Ти робив це, тому що це твоє покликання. Так, не всі розуміють моду, але це не означає, що ти був неправий. Ти робив те, що відчував правильним. Вони ж просто не хотіли змінюватися.

Енріке замислився над її словами:
— Напевно, ти маєш рацію. Але тоді виникає питання — як відрізнити, коли ти справді щось робиш правильно, а коли ти просто... ну, як Дурани — впевнено, але неграмотно?

Рональдо ляснув Енріке по плечу:
— Ось для цього й існує Академія, друже! Ти тут, щоб вчитися, щоб рости. Ми всі робимо помилки, але це не означає, що твоя пристрасть чи інтуїція помилкові. Ти вже багато чого довів. І мій крутий зміїний браслет — яскравий тому доказ.

Енріке знову посміхнувся, відчувши, що ці слова влучили в точку.
— Дякую. Може, я й надто захоплювався тоді, але, принаймні, тепер у мене є можливість вчитися і розвиватися далі.

Рональдо, посміхаючись, несподівано подав ідею:
— До речі, Енріке, якщо ти все ще вагаєшся щодо своєї оправи, у мене є ідея. Чому б тобі не спробувати електронне дзеркало? Це розвіє всі твої сумніви на раз-два.

Енріке зацікавлено підняв брову:
— Електронне дзеркало? Що це?

Тут Хермоса з готовністю почала пояснювати:
— Це надсучасна технологія, Енріке. За допомогою цього дзеркала ти можеш віртуально приміряти будь-які речі та аксесуари, а потім подивитися, який вигляд вони матимуть на тобі. Це як магія моди, симуляція образу. Воно створює ідеальний образ, щоб ти міг зрозуміти, що тобі найкраще підходить.

Рональдо плеснув у долоні:
— Так! Це воно! Ти можеш перебрати сотні варіантів оправ і побачити, що пасує, а що ні. Але знаєш, що я тобі скажу? Упевнений, що твоя оправа — найкраща. Ні в кого такої немає. Ось подивишся, і сам переконаєшся!

Енріке замислився над цією ідеєю, його сумніви почали трохи розсіюватися. Думка про те, що він міг би перевірити свій вибір за допомогою технології, звучала заманливо. Але водночас слова Рональдо про те, що його вибір уже є найкращим, вселили в нього впевненість.
— Де ж знаходиться це дзеркало? — запитав Енріке, все ще обмірковуючи ідею.

Хермоса посміхнулася і пояснила:
— Воно в залі новітніх технологій Академії, недалеко від головного корпусу. Це дзеркало — одне з найкрутіших нововведень. Студенти там проводять години, тестуючи образи.

Рональдо кивнув:
— Ти точно мусиш спробувати! Там можна навіть зберігати свої образи і порівнювати їх пізніше. Упевнений, ти побачиш, що твоя оправа є унікальною.

Енріке відчув, як усередині нього розпалюється азарт. Бажання перевірити свої сумніви та водночас упевненість у своєму виборі переповнювали його. Він підвівся і вибачився перед Хермосою та Рональдо:
— Вибачте, друзі, але мені потрібно спробувати це просто зараз.

Вони з розумінням кивнули. Хермоса додала:
— Звичайно, не будемо тебе затримувати. Це важливий момент для тебе.

Рональдо злегка посміхнувся:
— Окей. До зустрічі. Потім розкажеш, як усе пройшло.

Енріке впевнено попрямував до виходу, відчуваючи, як його кроки стають дедалі швидшими. На нього чекало перше справжнє випробування стилем в Академії, і він був готовий до нього.

Глава 7

Енріке, діставшись до зали передових технологій, відчув легке хвилювання. Усередині зал був освітлений м’яким світлом, а серед безлічі приладів і дисплеїв стояла кабінка з дзеркалом, про яку говорили Хермоса і Рональдо. Це був високотехнологічний пристрій, оточений атмосферою експериментів, неначе сама технологія притягувала до себе увагу й обіцяла щось особливе.

Він підійшов ближче, відкинувши всі сумніви, і обережно відкрив шторку кабінки. Всередині було просто: стілець перед дзеркалом, який чекав, коли хтось займе своє місце. Енріке сів на стілець, і дзеркало одразу ж ожило. Його поверхнею пробігла тонка хвиля світла, і за секунду перед ним з’явилося робоче меню.

Дзеркало миттєво відреагувало на його рух, запропонувавши різні опції. Енріке обрав функцію віртуальної примірки аксесуарів. Він знайшов розділ окулярів і, трохи затримавши подих, зняв свої власні. Тепер він міг перевірити, наскільки його впевненість у виборі оправи була виправдана.

На дзеркалі відобразився його віртуальний аватар, точне його відображення обличчя. Він почав перебирати безліч запропонованих варіантів оправ: круглі, квадратні, класичні й навіть сміливі футуристичні. Кожна пара миттєво з’являлася на його обличчі на екрані, змінюючи образ, і Енріке з цікавістю спостерігав, як віртуальні окуляри впливають на його зовнішній вигляд. Однак, незважаючи на розмаїття вибору, жодна оправа не привабила його настільки, як його власна. Він знову повернувся до їхньої віртуальної версії і відчув, що саме вони ідеально доповнюють його образ.

Енріке з цікавістю вивчав своє відображення у віртуальних окулярах, коли несподівано на екрані з’явився новий елемент — фігура літнього, але симпатичного чоловіка з акуратною сивою бородою. Він був одягнений у просту білу сорочку, а його скромні окуляри лише підкреслювали мудрість і витонченість. Чоловік сидів за робочим столом і з легкою посмішкою дивився прямо на Енріке.

Енріке здригнувся від несподіванки, інтуїтивно подумавши, що, можливо, припустився якоїсь помилки або здійснив порушення, якщо хтось втрутився в його сеанс. Можливо, його ось-ось покарають? Однак вираз обличчя цього незнайомця, хоч і дивував, заспокоював своєю добротою.
— Вітаю, Енріке, — м’яко і доброзичливо вимовив чоловік. Його голос був глибоким і впевненим, але абсолютно позбавленим агресії.

Енріке завмер, вражений тим, що чоловік знав його ім’я. «Звідки?» — ця думка промайнула в його голові, і ще сильніше він напружився. Але перш ніж Енріке встиг щось сказати, чоловік представився:
— Мене звати Альваро Д’Амбладо, я директор Академії Баленсіага.