Читати книгу - "Як змусити дракона-мільярдера платити податки, Олеся Глазунова"

Розділ 11. Здерти три шари луски

Оверлорд не міг збагнути, як у цій жінці поєднується природна краса, гострий розум та характер, який може вибісити за кілька хвилин. Вона, наче море, то тихе і заспокійливе, то бурхливе й штормове. Ні, вона, як вогонь, то спалить усе до попелу, то зігріє та дасть життєнеобхідне тепло і затишок. Вона ж, мов вітер, який має дивовижну силу та здатен піднімати до неба цілі будинки, і вона ж може бути ніжною та пестити своїм подихом, несучи приємну прохолоду.

Хто вона? Істинна?

– Оверлорде! Оверлорде, ти мене чуєш? – запитання Маніелли вивели дракона із задуми.

– Так. Знаєш, на природі так добре, – мовив дракон, сідаючи на плед поряд з Маніеллою.

Дракон відкоркував вино. Під його замком був великий винний льох з сотнями пляшок та невеликих бочок витриманого вина. У льосі були пляшки, яким було й понад двісті років.

Смакуючи ароматне вино, дракон подумав, що саме на нього схожа Маніелла. Вона така ж вишукана, п’янка, насичена, солодка та залишає незабутній посмак. От би зараз спробувати, які на смак її вуста! Дракон нахилився ближче до жінки, яка не давала йому спокою, і Маніелла наблизилась до нього, прикривши очі. Оверлордові здалось, що він вже ледь торкнувся її медових губ, як неочікувано почувся чийсь голос:

– Оверлорде, то ось ти де! – вигукнув дракон, який приземлився неподалік пари. Чарівність та інтимність моменту було зіпсовано, єдине, що хотів в даний момент дракон – вбити непроханого гостя, який так віроломно зіпсував усе. От, гад!

До пари наблизився дракон Юлій, у якого на грудях був візерунок у вигляді черепа. Його так усі й називали – Юлій Череп. Він був справжнім бійцем, володів різними техніками ведення бою, розбирався у стратегії й тактиці міг за собою повести та був майстром своєї справи. Бойовий дракон мав захоплення, про яке знали всі. Він обожнював коней та мав їх більше сотні.

– А я-то думаю, де ти? Серед усіх драконів, які сьогодні злетілися, щоб заплатити податки, я не помітив тебе, – мовив Юлій, а очі Маніелли стали удвічі більшими через здивування від слів непроханого гостя. – Знаючи, наскільки ти скрупульозний до цифр, було дивно, що не був серед перших в черзі, хто добровільно бажав внести гроші у королівську скарбницю. Але тепер усе зрозуміло у тебе тут лямур-тужур. Не познайомиш мене зі своєю чарівною нареченою? – запитав Юлій, а Маніелла аж хмикнула на останньому слові.

– Звідки та на мою голову звалився? Які податки? Яка черга? – засипав запитаннями Юлія Оверлорд, проігнорувавши цікавість гостя щодо його спутниці.

– Вчора вогняна дракониця по драконячому радію розтридзвонила, що дракони також мають платити податки. А я й не знав! Кожен дракон і бідний, і заможній на світанку полетів до палацу короля Дмитріуса, щоб сплатити податки, бо хто знає, це ж може завітати скарбнича та три шари луски здерти. А так, кожен вносив суму грошей, яку вважав за потрібну, – розповідав бойовий дракон, весь час поглядаючи на Маніеллу. – То ти мене представиш прекрасній супутниці, чи мені самому називатися? Хто ця чарівна незнайомка?

Оверлорд тільки відкрив рота, щоб познайомити Юлія з Маніеллою, але жінка його випередила.

– Я – та сама скарбнича, яка може здерти три шари луски. Не переживайте, я обов’язково перевірю всі суми внесених податків та порівняю із загальною сумою прибутків кожного з драконів, – мовила, мило усміхаючись, Маніелла.

– Ой... А я дивлюсь, Оверлорде, ти чудово прилаштувався. Відхопив собі у наречені скарбничу! Ще й таку привабливу, – швидко подолав конфуз Юлій.

– Я не наречена Оверлорда! – вигукнула Маніелла.

– Угу... Я все бачив на власні очі. Та й вогняна дракониця не буде брехати, – добив бойовий дракон.

– Думайте, що завгодно, але я не наречена Оверлорда, а тут перебуваю із певною місією. Ми сьогодні маємо описати усі угіддя та статки дракона, щоб визначитися із сумою податків, – діловито мовила скарбнича.

– О, якщо так, то можете із цією місією завітати і до мого маєтку? Я покажу вам усе-усе, нічого не приховаю. Перед красою такої неймовірної скарбничої неможливо встояти. То коли зможете навідатись? – ласо поглянув на Маніеллу бойовий дракон.

– Юліє, от ти летів додому? От і лети звідси! – гаркнув Оверлорд так, що луна пішла по всьому королівству.

– Оверлорде, де твоя гостинність? Де манери? – звернувся Юлій до дракона-мільярдера та перевів погляд на Маніеллу. – Чарівна леді, коли вам набриднуть викрутаси цього непривітного нахаби, чекаю на вас у своєму замку... – не встиг завершити Юлій, як Оверлорд почав відганяти бойового дракона від скарбничої. – Не прощаюсь... Приїжджайте... Чекатиму... – чулися вигуки Юлія, якого відводив Оверлорд для термінової розмови наодинці.

Бойовий дракон Юлій Череп