Читати книгу - "Шепіт у пітьмі: Наслідки, Дроянда"

У ту ніч Аліса довго не могла заснути. Її серце билося надто швидко, ніби щось у повітрі застерігало. Коли вона нарешті заплющила очі, світ перевернувся.

Її свідомість вирвалась кудись далеко — у часи, які давно стали легендою.

Перед нею постали постаті в чорних плащах. У центрі — величезний зал з мармуру, з емблемою старого Ордена на підлозі: око, обплутане зміїним тілом.

Голоси звучали глухо:

— Якщо вона колись народиться, ми втратимо контроль.

— Кров Соні й Данила... це ключ. Але він мусить залишитися забутим.

— Ми сховали істину навіть від них самих. Книга ніколи не повинна потрапити до їхньої доньки.

Аліса стояла невидимою, та кожне слово вгризалося в її свідомість. Вона побачила молодшу версію мами, ще без зморшок, із тривогою в очах. Тата — похмурого, мовчазного. І когось ще — стару жінку з білим волоссям, яка дивилася просто на неї, ніби бачила крізь час.

— Алісо, — прошепотіла вона. — Настав твій час. Пам’ятай — правда болить. Але ще більше болить її забуття.

І все зникло.

Аліса прокинулася з різким вдихом. Її руки тремтіли. У голові — одне слово: Книга.