Читати книгу - "Фрілендські байки, Девін Росс"

Епізод 1

Вам колись доводилось чути про такий вираз як "скул шутінг"?

Особисто мені доводилось як і чути про нього, так і спостерігати своїми очима.

Я проста школярка з невеликого міста. В житті мене звуть Ніка, але був один хто звав мене Нікічом.

Будучи закоханим в мене по самі вуха він всяко старався привернути до мене свою увагу й завоювати моє серце, але на жаль для нього я не могла відповісти взаємністю на його почуття і він вже як рік з цим старався змиритися.

Сам він був тим на кого подивишся і ніколи не подумаєш, що він може зробити щось жахливе.

Це був тихий хлопчина в окулярах якому не пощастило ще й з тим, що його вже декілька років булять, а як я чула він з цим нічого не може вдіяти.

За день до скул шутингу.

-Привіт Ніка, будеш сьогодні гуляти?, -запитала моя краща подруга Єва.

-Так звісно буду.

-Тоді ми з Юлею через годину після уроків будем чекати в парку як завжди.

-Домовились.

Зустрілись ми як і домовлялись в назначений час і пішли до кіоску з морозивом оскільки жарка весна на дворі і хтілось чогось холодненького.

Кожна з нас узяла по ріжку пломбіру.

Ми пішли гуляти по місту й говорити про усе та ні про що.

Гуляючи ми побачили один з випадків знущання над нашим бідним Россом якого знову підловили ці утирки й наговорили багато неприємних слів та вломали білозазі окуліяри й пішли з довольними мордами.

-Хей Росс ти як?, -запитала у нього Єва як тільки ми підійшли до нього.

-Живіше усіх мертвих, -з болем в голосі і сльозиною на очах сказав він дістаючи ізоленту якою  він приклеїв відламане вушко від окулятів.

-Я звісно очікувала, що вони мразі но не на стілки, -з гнівом в голосі промовила Юля.

-Не варто тобі напрягатися, а то ще й на тебе накинуться, -промовив Росс моїй подрузі.

-А мені просто спостеріфгати? Ці гади і мене дістати встигли, а тепер вони гризуть тебе і треба з ними щось робити.

-Я вже пробував. Вчитиля ігнорують проблему, батьки пробували її вирішити, але без результатів. Туу тільки в петлю, або їх розтріляти.

-Ну не треба так радикально. Усе можна вирішити іншими шляхами, -промовила я намагаючись вибити з нього ці божевільні думки, але без результату.

-А, що робити?, -у відповідь задав він питання на яке я не знайшла відповіді.

Після нашої розмови він мовчки пішов, а ми продовжили нашу прогулянку.

Епізод 2

На слідуючий день ми спокійно вчилися.

Росс запізнювався і мав прийти десь до третього уроку.

Сидячи в класі з своїми подругами трьома його друзями і чотирьма утирками які його булили ми чуємо якийсь гучний звук і крики.

-Що це було?, -промовив один з булерів на ім'я Білл.

-Схоже на стрілянину.

Тут в клас забіг п'ятий булер який сказав, що Росс прийшов з зброєю і пристрелив одного з класу який теж булив його.

Ми поховалися у класі. Хтось під партами, а хтось в шкафи, хтось по кутам класу. Благо у нас були такі парти під якими справді можна сховатися.

В клас заходить Росс. Я була в шкафу який був ближче усього біля входу разом з подругами.

Шкаф відкрився і я побачила того кому недавно зламали окуляри які зараз зклеєні і він наставив на нас пістолет.

-Стій не треба нас вбивати прошу, -зі слізьми я просила коли на мене був наставлений його пістолет.

-Виходь звідси і ви там теж вилазьте, я вас бачу, -промовив він все так само наставляючи на нас зброю.

-Лицем до шкафу, руки за голову. Будете слухняними і не постраждаєте, -промовив він шукаючи своїх жертв.

-Ну ти ж нормальний. Нащо ти це робиш?, спробувала привести його до тями Юля.

-Мовчати!, -відповів він тикнувши у її затилок пістолетом.

Так він знайшов ще Єгора та Аню яких так само поставив до стінки. Єгор його хороший друг, а аня дівчина Єгора.

Знаййшовши першого претиндента на свинець в організмі він одразу попросив усіх присутніх у класі закрити вуха.

Я і усі кого він вже знайшов покірно це зробили про всяк випадок.

В класі стався перший постріл. Його звук мало не заставив мої вуха плакати не дивлячись на закриті вуха, а крик того по кому стріляли тільки закріпляв це бажання.

То був Кирил якому Росс прострелив ногу і руку.

Далі він так пройшовся по іншим булерам. Комусь прострелив руки, комусь ноги, а комусь і те і інше.

-Ніка за мною, -холодно промовив Росс узявши мене за плече й наставивши дуло пітолета мені на затилок.

Він вивів мене з класу і ми поговорили.

-Чого ти мене вивів? що, тобоі від мене потрібно?, -з страхом і слізьми на очах патадала в нього я.

Він прибравши пістолет у кобуру витер мої сльози і погладив по голові.

-Я просто хочу пропросити тебе дещо для мене зробити. Я не хочу тебе вбивати. Як ніяк, але ти все той Нікіч який покорив моє серце.

-Що ти хочеш?, -трішки заспокоївшись знову спитала я.

-Ось флешка. на ній мої записи для деяких людей і для тебе в тому ж числі. Я попрошку після того як це закінчиться розішшли мої записи для кожної людини якій я їх записав.

-Добре я це зроблю, -погодилась я поклавши флешку у кишеню своїх джинсів.

-А тепер пробач, але ти підеш зі мною, -промовив він узявши пістолет.

-Куди піду?, -запанікувавши спитала я.

-До головного входу. Там купа копів вже полюбе зібралось, а ти послужив у якості заручниці щоб мене не так швидко скроутили. Мені буде, що їм сказати перед тим як мене пов'яжуть тому пробач але з дулом біля затилку тобі доведеться декілька хвилин побути, 0промовив він міняючи режим на пістолеті.

Я мовчки йшла до головного ходу і як казав Росс там дійсно прибуло купа поліцейських.

-Ей відпусти її і здайся добровільно. Це пом'якшить твоє покарання, -промовив один коп.

-Я відпущу заручницю тільки при одній умові!, -голосно промовив він тримаючи пістолет бліля мого лоба.