Читати книгу - "Гайдамаки, Шевченко Т. Г."

42 - «Так про чигринське свято розказують старі люди». (Приміт. Т. Шевченка).

43 - Треті півні. - «Треті півні - сигнал; розказують, що Залізняка есаул, не діждавши третіх півнів, запалив Медведівку - містечко між Чигрином і Звенигородкою». (Приміт. Т. Шевченка).

44 - Рось і Альта - річки, на берегах яких відбувалися бої повсталих селян з військом шляхти. Сена - річка, на якій стоїть Париж. Варфоломіївська ніч - ніч з 23-го на 24 серпня 1572 р. (проти дня св. Варфоломія), у яку в Парижі католики знищили близько 30 тисяч гугенотів. «Тарасова і Варфоломеєва ночі одна варта другої, на стид Римської тіари». (Приміт. Т. Шевченка). Тіара - головний убір римського папи, ознака влади.

45 - Домаха - шабля з дамаської сталі.

46 - Галайда - бездомний бурлака.

47 - Царина - ворота при в'їзді в село.

48 - А хто винен? Ксьондзи, єзуїти,- «До унії козаки з ляхами мирилися, і якби не єзуїти, то, може б, і не різалися; єзуїт Посєвін, легат папський, перший начав унію в Україні». (Приміт. Т. Шевченка). Легат - тут: уповноважений папи в країні, що не має дипломатичних відносин з Ватіканом.

49 - З Керелівки - «Керелівка, або Кириловка,- село Звенигородського повіту. Червонець, що дав Залізняк хлопцеві, і досі єсть у сина того хлопця, которому був даний,- я сам його бачив». (Приміт. Т. Шевченка).

50 - Будища - «Село Будище, недалеко од Керелівки; в яру озеро і над озером ліс невеликий, зоветься Гупалівщиною за те, що там Залізняк збивав ляхів з дерева. Льохи, де був захований шляхетський скарб, і досі видко, тілько вже розруйновані». (Приміт. Т. Шевченка).

51 - Дукачик - дукат, срібна, пізніше золота монета, яку карбували в ряді країн Західної Європи. На Україні він звався «червоним золотим». За часів Коліївщини мав вартість в 3 - 3,5 крб.

52 - У Лисянку - «Лисянка - містечко Звенигородського повіту над річкою Гнилим Тікичем. Тут зійшлися Гонта з Залізняком і розруйнували старосвітський будинок, Богданом нібито будований» (Приміт. Т. Шевченка). Епізод про зустріч Гонти з Залізняком у Лисянці побудований на основі народних переказів. Насправді ж Гонта з’ єднався з Залізняком під Уманню.

53 - Ось копійка...- Йдеться про мідні гроші, зокрема копійки, які служили в гайдамаків як розпізнавальний знак.

54 - Півупруга - в даному разі міра часу - четверта частина робочого дня.

55 - У Лебедин! - «Лебедин - дівичий монастир меж Чигрином і Звенигородкою». (Приміт. Т. Шевченка). Монастир засновано 1779 р.

56 - Майданівка - село недалеко од Лисянки. (Приміт. Т. Шевченка). Тепер село Черкаської області.

57 - Загрібай, мамо, жар, жар… - весільна пісня.

58 - Ісаія, ликуй! - церковна пісня, яку виконували під час вінчання.

59 - Умань - город повітовий губернії Київської. (Приміт. Т. Шевченка). Тепер районний центр Черкаської області.

60 - Хвалилися гайдамаки… - перший рядок епіграфа, введеного Т. Шевченком у видання «Кобзаря» 1860 р. Взятий з народної пісні про Швачку.

61 - Кінні narodowi... (Пол.) - «Kawalerja narodowa» - так звались польські драгуни; їх тоді було в Умані 3 000, і всі були побиті гайдамаками». (Приміт. Т. Шевченка).

62 - Махнув ножем - і дітей немає! - «В Умані Гонта убив дітей своїх за те, що їх мати-католичка помогла єзуїтам перевести їх в католики. Младанович, товариш синів Гонти, бачив з Дзвіниці, як вони умерли і як школярів базиліанської школи потопив Гонта в криниці. Він багато написав об Гайдамаччині, але надрукованого нема нічого». (Приміт. Т. Шевченка). Насправді ж Гонта не вбивав своїх дітей. Навіть синові уманського губернатора Младановича, якому тоді було 7 років, він зберіг життя. Згодом Младанович виступив із спогадами про Коліївщину, але про вбивство Гонтою своїх дітей не згадує.

63 - Базиліани - ченці уніатського ордену св. Василія. В Умані базиліани мали школу для шляхетських дітей.

64 - Мінеї - Четьї-Мінеї (з грец. - щомісячні читання), церковно-релігійні збірники в дванадцяти частинах, що містили «житія святих», повчання тощо, укладені відповідно до кожного місяця року.

65 - Нема Гонти... - «Зрадою взяли ляхи Гонту і страшно замучили. Привезли його в кайданах в польський лагер недалеко Балти, з одрізаним язиком і правою рукою. Б., польський генерал, так велів зробить, щоб він чого-небудь не сказав на його; потім кати роздягли його, як мати родила, і посадили на гарячі штаби заліза; потім зняли дванадцять пас з спини шкури. Гонта повів очима і страшно глянув на Б., той махнув рукою - і розняли Гонту начетверо, розвезли тіло і поприбивали на середохресних шляхах. Залізняк, почувши, що так страшно ляхи замучили Гонту, заплакав, занедужав та й умер; його гайдамаки поховали в степу над Дністром та і розійшлися». (Приміт. Т. Шевченка). Б.- Браніцький. (Про Залізняка див. приміт.).

66 - ...О сталася слава. - «Злодій, розбойник або гайдамака - такими осталися гайдамаки по Коліївщині. Такими їх знають і досі». (Приміт. Т. Шевченка). Тут, очевидно, Т. Шевченко говорить про погляди, що їх дотримувалася тодішня реакційна історіографія. У народній пам'яті гайдамаки жили як месники - захисники інтересів народних мас. У поемі Т. Шевченко осуджує національну ворожнечу і закликає слов'янські народи до єднання. Ці думки поет виразно висловив у передмові до твору.

67 - Субскрибенти - передплатники. Звертання до субскрибентів надруковано на обкладинці першого видання поеми 1841 р.