BooksUkraine.com » Класика » Лірникові думи, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лірникові думи, Руданський"

140
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Лірникові думи" автора Руданський. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18
Перейти на сторінку:
class="v">І тогді зачнете, люде,

Мене пізнавати.


А як ні,- то я ще тяжче


Стану вас карати.




Стануть громи сильні бити,


І небо блищати,


І град стане зілля ваші


В нивах побивати.




Злетять птахи - птахи злії -


І будуть літати.


І, літаючи, живих вас


Будуть заїдати.




Щоби, люде, гнів мій знали,


А все розум майте


І мене до того гніву


Недопроваджайте.




Бути свідками неправди


Тяжко стережіться,


Людям кривди не робіте,


Мною не кленіться».





XX





Служба божая кінчилась,


Дзвони залилися,


Люде помолились богу


Да і розійшлися!




Розійшлися і зачали


За обід сідати,


Аж приходить і спаситель


До їдної хати.




І приходить з Петром-Павлом;


Просять його сісти.


Просять його за стіл сісти,


З ними разом їсти.




Сіли вони кінець стола.


Борщ на стіл подали,


Стали їсти всі, і гості


Кілька ложок взяли.




За борщем подали кашу


Да й перепрошають,


Що на стіл подати більше


Нічого не мають.




А бог глянув на полицю:


«Що ж там на полиці?


Вареники, либонь,- каже,-


Або варениці».




«Де там вони узялися? -


Жінка говорила.-


То я вчора півмакітри


Черепах зловила...»




«Нехай будуть черепахи!


Нічого діяти!» -


І з сим словом поклонився


Да й пішов із хати.




Жінці стидно чогось стало,


Беруть її страхи...


Глянь в макітру, а в макітрі


Справді черепахи.





XXI





Осінь була й проминула,


Сніжки припадали,


І по селах, як звичайне,


Весілля настали.




Хлопці швендяли усюди,


Сватались, женились.


І дівчата коло хлопців


Вились, чепурились.




І багато через зиму


Дівчат зав'язалось.


Много й хлопців-вітрогонів


Захазяйнувалось.




Но їдно лиш серед зими


По року новому


Було славнее весілля


У селі їдному.




Чого думка лиш бажала -


Все спекли, зварили.


І на вечір на багатий [22]


Христа запросили.




Сидять гості і балюють


(Було їх немало).


Стали їсти, стали пити,


Вина недостало.




І казав господь принести


Води із керниці.


І побігли за водою


Жваві молодиці.




І принесли, виливають...


Аж тут диво сталось -


Зо всіх відер, кілько було,


Вино виливалось.




Аж тогді по правді гості


Всі забалювали.


І той вечір усі люде


Багатим назвали.





XXIІ





І у нас багатий вечір


Каждий рік буває.


І господь в керницях воду


В вино претворяє.




Лиш не знати, в яку пору,


В якую годину,


Щоб послати до керниці


З відрами дівчину.




Було раз уже пізненько,


Каганці згасали,


А подекуди хрещені


Вже й позасипляли.




Лиш в їдній убогій хаті


Скалочка диміла.


І на лаві при вечері


Вся сім'я сиділа.




І що господь дав - із'їли,


Стали воду пити.


І напились, помолились -


Тра начиння мити.




А при хаті на ту пору


Ні краплі водиці.


Взяла дівчина відерця,


Пішла до керниці.




І набрала, і приносить,


В діжку виливає...


Коли дивиться - з відерця


Вино витікає.




Взяла друге... ні!


у другім Чистая водиця.


І убогі вечір мали


Такий, як годиться.





XXІІІ





Ба ще й друге в світі чудо


В вечір сей буває -


Вся худоба меж собою


В північ розмовляє.




Лиш послухати їх мову


Хто цікавість має,


Незабаром після того


Нагле умирає.




Був їден колись цікавий


Мову тую знати;


І приходить під обору,


І став вартувати.




І от віл їден піднявся,


Тяженько зітхає:


«Чого, брате, так зітхаєш?» -


Другий віл питає.




«Як же ж мені не зітхати,-


Каже той до того.-


Завтра в яму повеземо


Господаря свого».




І почув він - душа стала


Лиш на волосочку.


Біжить в хату: «Жінко, жінко!


Дай білу сорочку!»




Вмився, вбрався, як до смерті,


Богу помолився


І ще до світа, до рання,


В труні опинився.




Плаче жінка, діти плачуть,


Полежав він добу,


І ті самі воли везли


Його тіло к гробу.





XXIV





Проминуло неділь з десять,


Може, й ще неділя,


Як Христос-господь заходив


На теє весілля.




І зібрав він тьму народу,


Тьму неізчислиму.


І із ними іде в місто,


Місто Русалиму.




І зачали діти з вербів


Гіллячки ламати,


І ламати - і під ноги


Господу кидати.




А господь гіллячки тії


Всі благословляє.


Напослідок сам нагнувся,


Їдну підіймає.




І потріпав Петра нею,


І став промовляти:


«Ще лиш тиждень - і Великдень


Ви будете'мати...»




А Петро підняв гіллячку


І Павла став бити,


Злегка бити і те саме


Йому говорити.




І зачали і всі люде


Вербу підіймати,


Підіймати, злегка битись,


Да і примовляти:




«Ой верба б'є, а не я б'ю!


Ще лиш тілько тиждень -


І наступить, і настане


В нас святий великдень...»





XXV





А тим часом бог приходить


Під тecoвi брами,


Входить в місто, а у місті


Аж кишить жидами.




I став господь їм казати,


Щоби Bipy мали,


Щоб на нашу святу Bipy


Bci поприставали.




Лиш «жид жидом», як той каже:


Віри не зміняє


Та ще й кпитися, поганий,


3 господа гадає.




Ніяково й говорити,


Що вони зробили:


Взяли товстую жидівку,


Коритом накрили.




I приводять Христа-бога,


Просять угадати,


Що б за диво під коритом


Мало в них лежати.




А господь подумав трохи,


Так coбi нібито,


Далі сміло жидам каже:


«Свиня під коритом!»




Жидова зареготіла,


Вдруг корито зняла,


Аж з-під нього не жидівка,


А свиня устала.




I бог вийшов з

1 ... 17 18
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лірникові думи, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лірникові думи, Руданський"