Читати книгу - "Як керувати рабами"

в кишеню. Погані управителі завжди продаватимуть ваше майно, щоб імітувати активну діяльність. А ви, господар, можете не знати, що відбувається у володінні, і радітимете з того, як збільшилися ваші прибутки. Ви будете винагороджувати управителя додатковою їжею, красивим одягом і вільним часом. Пізніше, з’ясувавши, що половина маєтку продана і звідти зникло все необхідне для отримання прибутку, ви дуже суворо покараєте управителя. Але тоді вже буде запізно, і вам знадобиться немало часу та грошей, аби повернути господарство у звичну колію.

Щоб цього не сталося, вам обов’язково треба регулярно навідувати свій маєток. Не існує надійнішого способу запобігти свавіллю управителів. Безперечно, рабів розбещує відсутність господаря. А якщо один раз вийшло обдурити його — надалі їхня жадібність і безсоромність лише зростають. Із таким самим успіхом ви можете найняти для управління своїм господарством піратів. Урешті-решт, якщо ваш маєток розташований далеко і вам важко відвідувати його регулярно, варто розглянути питання про обробіток землі вільними орендарями, котрі платитимуть вам орендну плату. Раби ж, які залишилися без нагляду й певні, що господар далеко, зрештою приведуть господарство до занепаду. Вони позичатимуть худобу, триматимуть її надголодь, землю зорають абияк і вдаватимуть, що насіння пішло на сівбу, тоді як насправді половину продали, а гроші поклали собі в кишені. А врожай, і без того мізерний, зовсім розтане через їхнє крадійство і неправильний підрахунок залишків. Найпевніше, ви з’ясуєте, що управитель і найвпливовіші раби перебувають у змові, оскільки всі вони від цього виграють. Програєте тільки ви — господар.

Я часто приїжджаю без попередження, щоб побачити своє господарство таким, яке воно насправді, а не вилизаним перед моїм візитом. Після прибуття викликаю управителя і прошу влаштувати мені негайну інспекційну поїздку. Я перевіряю весь маєток і спілкуюся з рабами, що займаються різноманітними видами діяльності. Я намагаюся зрозуміти, чи не послабилася дисципліна і увага до деталей за моєї відсутності. Оглядаю виноградні лози: чи вони доглянуті, чи не мають такого вигляду, ніби врожай з них уже зібрали. Перелічую поголів’я худоби, а також рабів і сільськогосподарські знаряддя, щоб з’ясувати, чи збігається побачене з описом, що його надав управитель. І якщо робити це з року в рік, то можна бути впевненим: у маєтку панує лад, що забезпечить вам пристойне життя в старості. Незалежно від вашого віку регулярні відвідини маєтка допоможуть вам бути певними: раби вас не надурять і не поставляться зі зневагою, а навпаки, шануватимуть, як ви того й заслуговуєте.

Насправді ці візити можуть навіть відкрити нам очі на те, що ми не вічні. Нещодавно я відвідав свій маєток і дорікнув управителеві тим, що хлів має занедбаний вигляд. Управитель наполягав, що це не його провина, просто дерево струхлявіло і будівля руйнується. А я ж пам’ятаю, як будували цей хлів, і тоді я був зовсім молодим! Потім я звернув його увагу на покручені старі платани й на те, як їх зле доглядають. І знову він відповів, що дерева просто дуже старі — а я ж пам’ятаю, як їх садили!

Відвідуючи власні володіння, можна отримати й неприємні сюрпризи. Одного разу я побував у своєму маєтку на півдні Італії. Оглядаючи його, я йшов через квітучі поля, аж раптом до моїх ніг кинулася прив’язана товстою мотузкою жінка з вилами в руках. Її волосся було обстрижене, тіло — брудне, а туніка — подерта.

— Пожалійте мене, господарю! — заголосила вона. — Я вільнонароджена, але мене захопили пірати, і ваш управитель купив мене як рабиню.

Я їй повірив, адже вимова її була вишуканою, а риси обличчя благородними, що свідчило про високе, а не рабське походження.

Жінка пояснила, що управитель намагався змусити її розділити з ним постіль. Вона благала мене звільнити її й казала, що відшкодує мені дві тисячі сестерціїв (стільки вона коштувала) після повернення в сім’ю, звідки її викрали пірати. Скинувши з себе туніку, вона показала мені жахливі садна: управитель її бив. Я був глибоко вражений цією історією.

— Не хвилюйтеся, пані,— сказав я. — Можете повернутися додому без будь-якого відшкодування. Тримати в таких умовах особу шляхетного походження, та ще й таку красуню, — просто неподобство і навіть безчестя.

Я викликав свого управителя, безсоромного раба на ім’я Сосфен, і сказав йому:

— Ти чудовисько! Коли ти бачив, щоб я поводився так навіть із найнікчемнішими з моїх рабів?

Він зізнався, що придбав цю жінку в перекупника, бо вона йому сподобалась. Я зняв його з посади управителя, повернувши на старе місце, а жінці дозволив помитись, перевдягнутися в чистий одяг і відіслав її додому.

Можливо, ви вважатимете мене божевільним через цей вчинок, хоча жінка справді була вільнонародженою. Та, скажу я вам, це у ваших інтересах — поводитися з рабами великодушно. Якщо вони працюють добре, ви завжди повинні бути з ними чемним. Звичайно, не треба потурати їхньому зухвальству чи дозволяти вільно висловлювати свої думки. Але якщо вони обіймають керівні посади, треба виявляти до них повагу. Як я вже казав, я спілкуюся з рабами, цікавлюся їхньою думкою і навіть питаю поради, якщо вони про щось знають більше за мене. Я переконуюсь у тому, що раби добре реагують на таке ставлення і працюють потім із більшим запалом. Іноді я застосовую цей підхід навіть до тих, хто сидить, покараний, на ланцюгу в темниці. Я відвідую їх, перевіряю, як їх прикуто, а також питаю, чи не вважають вони покарання несправедливим. Тому що навіть найпокірніший раб легко може зазнати несправедливого покарання, адже над ним стоїть стільки всілякого «начальства». І саме ці простакуваті й безхитрісні раби бувають найбільш небезпечними, якщо їх вивести з рівноваги надмірно жорстоким ставленням. Я навіть вдаюся до того, що дозволяю їм скаржитися на наглядачів та іноді задовольняю їхні скарги. Так порушники лишаються під контролем, отримавши можливість випустити пару, а управителі та наглядачі працюють чесно, знаючи, що навіть найнікчемніший раб може висловити свої думки про їхнє керівництво.

Навряд чи вас здивує те, що раби часто виявляють далеко більшу жорстокість один до одного, ніж та, на яку бувають здатні їхні господарі. Насправді ви побачите, що раби весь час змагаються за «місце під сонцем», з’ясовуючи, хто найголовніший, і сваряться через дрібні образи, реальні чи надумані. Схильних до жорстокої поведінки з підлеглими необхідно тримати під контролем: нехай вони бояться вас, якщо надумають знущатися з тих, хто стоїть нижче. Інакше ви швидко виявите, що ваші раби доведені до відчайдушного озлоблення, — й добром це не скінчиться. Ось чому не варто мати в господарстві багато рабів одного етнічного