Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

Перший тиждень занять пролетів непомітно, атмосфера студентського життя і виклики нових знань заставили забути дещо про час. Хоча хаос і розлад, які властиві студентському середовищу, мають свою привабливість, я відчувала, що багато чого я б з радістю змінила. Особливо великою несподіванкою виявився предмет "Мистецтво маніпуляції та розвідки". Мені було важко зрозуміти, на що саме має спрямовуватись ця навчальна програма, особливо коли йшлося про безліч способів зваблення протилежної статі.  Ще більше мені не подобався професор Торм. Його брудні жарти та неадекватне ставлення до жінок не могли не обурювати мене. Складність, виявити повагу до нього і його підходу до навчання, ставала все більшою перешкодою. Боюсь, скоро чаша мого терпіння переповниться, і я буду вимушена шукати вихід.

– Про що задумалась? – поцікавився Мел, повертаючи мене з моїх думок.

– Що? – здається я пропустила його слова мимо вух. – Ти щось питав? Пробач, в мене вже голова тріщить від такої кількості інформації.

– Тому ти вже 15 хвилин дивишся в перевернуту книгу? – розсміявся хлопець. – Чи це невідомий мені метод, швидко вивчити матеріал?

– Дуже смішно. – відповіла я, перевертаючи книгу. – Сам вже другу годину з ФіФ сидиш.

– Ти права, нам варто розважитись. – з цими словами юнак піднявся.

– Ти куди? – здивовано запитала.

– Йду розвідаю обстановку. Треба нам вливатись в колектив групи. – я не могла зрозуміти суть його слів, тому просто махнула рукою, коли за Мелом зачинились двері.

За вікном поступово наставало сутінки, а небо затягнулось хмарами, які віддзеркалювали їх відблиск. Повітря стало теплим і спокійним, ніби перед очікуваним дощем. Природа надавала сигнали змін: вітер ледь помітно гойдав гілля дерев, а листя на гілках шелестіло, як чуттєві попередження перед природним неспокоєм. На горизонті сонце зійшло, залишаючи за собою розмаїті фарби і відблиск вечірнього проміння, які віддзеркалювалися на обрії хмар.  Але мої думки раптом були перервані стуканням у двері. Піднявши погляд, я побачила Еллуїзу, яка відвернула мій погляд від вечірнього неба.

– Привіт, – зніяковіло привіталась дівчина. – я не завадила?

– Привіт, проходь звичайно. – запросила я гостю.

– Ви зробили перестановку в кімнаті? Ми з моїм сусідом не додумались до цього. – зауважила рижоволоса дівчина, показуючи на нашу «перегородку»

- Це ідея Мела, він виявився дуже розумним хлопцем. – я посміхнулась, згадуючи юнака.

– Ти не представляєш, як я не хочу йти в понеділок на пару з ФіФ. – перевела тему дівчина. – Ще трохи і мені здається я йому скажу все, що про нього думаю.

– Я тебе прекрасно розумію. – дівчина хотіла щось сказати та не наважувалась.

– Я… Я прийшла, щоб покликати тебе на факультет зільєваріння, – нарешті сказала вона. –  там збираються майже всі першокурсники. Але я крім вас з Мелом нікого не знаю, тому сама йти якось боюсь.

– Я, якщо чесно не люблю такі вечори, – почала я, та побачивши розчарування на обличчі дівчини, передумала. – але з тобою з радістю сходжу. Почекаєш поки я переодягнусь?

– Звісно, дякую тобі. – щиро сказала Еллуїза, поки я шукала підходящий одяг. – Я завжди мріяла попасти на студентську вечірку, а коли випала нагода – я злякалась.

– Нічого страшного там не буде, лише купа пʼяних першокурсників. – поспішила заспокоїти дівчину.

– Ти вже була на студентській вечірці? – з цікавістю спитала вона.

– Не на студентській, я виросла в інтернаті. – я згадала своє минуле. – Там часто влаштовували такі вечірки по суботах.

– Я також виросла без батьків. – тихо сказала Елла, ніби не хотіла щоб ще хтось почув. – Мене забрав до себе один граф, ще коли я була немовлям. Але виховував він мене своїми специфічними методами.

– Хочеш сказати він… – налякано запитала я.

– Ні-ні, жодного насилля. – заперечила дівчина. – Хіба що моральне, я не була для нього донькою, лише в певній мірі зброєю, яка допомагала в його справах.

– Мені шкода, але я рада, що ти вирвалась від нього. – щиро сказала я.

– Поки я навчаюсь в академії, він мене не дістане. – впевнено сказала Елла. – А далі я щось придумаю.

– Я про все дізнався! – крикнув Мел, заходячи в кімнату. – О, Еллуїза, радий тебе бачити. Коротше на факультеті зілльєваріння зараз вечірка першокурсників, ми троє запрошені.

Ми з Еллуїзою переглянулись та розсміялись, чим заставили хлопця здивуватись. Вираз його обличчя був такий комічний, що ми розсміялись ще дужче.

– Я щось не те сказав? – запитав Мел поправляючи свій одяг.

– Ні, все гаразд. – відсміявшись сказала я. – Просто Елла тебе випередила, вона якраз прийшла покликати нас на цю вечірку. Я тоді біжу швидко переодягатись і йдемо знайомитись із адептами.

Повітря наповнювалося запахом ароматного зілля, коли Мел, Еллуїза і я вирушили на вечірку, організовану факультетом зіллєваріння. Вже на вході нас зустріла гомінлива музика і радісний сміх. За круглими столами адепти розміщувалися у затишних групах, де хтось грав у захоплюючі ігри, а хтось стояв, обговорюючи останні новини. По всьому приміщенню можна було помітити ароматні склянки зі злаками, що вилилися у різноманітні форми напоїв. Але особливу увагу привертали ті, хто вже був в достатньо пʼяному стані, щоб весело танцювати на столі, сміялися та вигукували у захваті від вечірнього веселощів. Не змушуючи себе довго чекати, ми приєдналися до групи першокурсників, з якими вчилися на бойовому факультеті.