Читати книгу - "Красива Карма емпата , Ясна Приведа"

Постійне прагнення відкрити душу і постійне попадання на чужих, це ознака неприйняття себе, а через розхристаний стан емпат хоче знайти свого енергетичного двійника, який би дав той бажаний ключ до виміру благодаті.

Але так немає і не стається. І на це є пояснення, доволі прості і зрозумілі.

Єдиного ключа не існує, бо світ емпата схожий на стару версію бібліотеки, де є сотні чи тисячі маленьких шухлядок і у кожної свій унікальний ключик.

Постійне вигнання душі на пошуки Себе чи собі подібних лише розхитує і так рухливу та делікатну основу.

Розʼєднаність духу, розуму та тіла провокує вимушені подорожі пустелями нечуйних та байдужих.

Тому - шануйте себе, піклуйтеся про чистоту душі і памʼятайте хто ви і за чим сюди прийшли.

На початку свого несвідомого становлення Емпати роблять одні й ті ж помилки - їздять по своїх відчуттях та інтуїції. 
Чує, до прикладу, що людина має холодний голос. Але - ні. Все решта ж може бути. І поїхали згору додолу на граблях і за грабельками. Потім, сидиш, треш гулі на лобі, розбиті коліна і душа на протязі.

Пишеш у книжку мудрості:

«Якщо в людини холодний голос, то до хати не пускаєш. Ніяких «а може» чи «хай буде собі».

Далі живеш, радієш, довіряєш.

Ага, так і пише - довіряєш. Читай далі - довіряєш собі, інших переВіряєш через свою систему.

Далі пишеш у вже грубу книжку мудрості:

«Не перестаєш довіряти собі та перевіряти чужих. Ніяких «але».

Очікування. 

По своїй натурі Емпатам самим затишно, але при перекосі чи дисбалансі енергій - хочеться взаємності від людей. Розуміють, що не варто і немає від кого. Та де там.
Сидять, очікують.
Звісно ж, ніхто не оправдає сподівань, бо порушено перше із двох правил емпата:

1️⃣Тобі ніколи не здається.
2️⃣Що робити якщо здається? 
    Дивися пункт перший.

Отак і книга мудрості пишеться - збитими колінцями, грабельками та двома правилами.