Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Помітивши, що до нього повільно наближається барон Клемон, віконт сильно розгубився і збентежився: виходячи з екіпажу, він не встиг побачити, що графиня Блейк сиділа на терасі з гостем. Тому поява Домініка була для нього… не зовсім приємною несподіванкою. І все ж, віконт Керрі тримався гідно, коли серйозний і похмурий барон піднявся на терасу і стримано вклонився)

Лорд Домінік

Віконт Керрі! Лорд… Вільям, якщо не помиляюсь?

Лорд Вільям

(Вклонився і відповів спокійно, прямо дивлячись на барона)

Так, бароне Клемон, все вірно…
До речі, я не сподівався Вас тут зустріти.

Лорд Домінік

(Всміхається і теж не зводить погляд з юного віконта)

Я  гість графині Блейк,
Це вона мене запросила.

Лорд Вільям

А я приїхав по леді Грей – 
Нас разом на обід запросили.

Лорд Домінік

(Перестає всміхатися)

Як це мило… То де ж вони?
Де леді Лорейна і графиня?

Лорд Вільям

Зараз прийдуть, за хвилину.

Лорд Домінік

Бачу… Лорейна не поспішає зустрітися з Вами,
Давно Ви чекаєте? Куди вас запросили?
(Домінік помітив недоброзичливий погляд, який звернув на нього віконт і відверто насолоджувався розгубленістю юнака. Він поцікавився з несподівано теплою посмішкою)

Лорд Домінік

Віконте, як Ваша сестра?
Леді Клариса вже повернулася?..

Лорд Вільям

(Не зміг приховати здивування)

Ні… Вона ще у тітки, в столиці.
А чому Ви питаєте, бароне, цікаво мені?

Лорд Домінік

Просто так, не тривожтесь, віконте – 
Вона сама сказала, тож я і згадав це.
(Схоже, юний лорд Вільям був не радий такій відповіді. Похмурий вираз його блідого обличчя та відчутний гнів у голосі були цьому підтвердженням)

Лорд Вільям

Лорде Домінік! Коли Ви бачились з моєю сестрою?!
Чого взагалі Ви домагаєтесь цією грою?..
(Не припиняючи всміхатися, Домінік дружелюбно виставив долоні вперед)

Лорд Домінік

Спокійно, віконте Керрі, я не хотів Вас образити!
Я пам’ятаю, що леді Клариса – заручена,
Тож ми з нею лишились друзями.
(Юнак, мабуть, хотів щось сказати, щось… образливе на його адресу, як здогадався барон, але тільки сердито перевів подих і промовчав. Домінік теж мовчав і думав про те, для чого спричинив цю словесну перепалку з цим… благородним і цілком приємним джентльменом. Так, він дійсно був трохи знайомий з леді Кларисою Керрі – молодшою сестрою віконта, але востаннє бачився з нею ще задовго до знайомства з Еленор. До речі, про те, що сестра лорда Вільяма гостює у тітки в столиці барон теж дізнався від графині: Лорейна розповіла тітоньці, як мріє віконт познайомити її з леді Кларисою, якої зараз немає у місті. Як виглядає сама Клариса – барон ледве тепер міг пригадати,.. то про яких «друзів» він щойно говорив? Домінік і сам не розумів, чому несподівано почав дратувати і сердити юного Вільяма… Чи розумів? Лорейна?.. Барон Клемон не встиг над цим подумати, бо віконт Керрі, який, до речі, був одного зросту з ним – наблизився і сміливо глянув йому у вічі. Промовив чітко і суворо)

Лорд Вільям

Бароне Клемон! Я дуже радий, що
Ви і Лорейна – тепер просто знайомі,
Бо Ви не гідні цієї леді!
(Барон Клемон пополотнів і втратив на мить дар мови: колись подібні слова він чув від… вбитого ним Генрі Філча! Бідолашний юнак теж був закоханий у Лорейну і щиро намагався її вберегти. І от, цей шляхетний джентльмен знову нагадав Домінікові, що вихованка графині – не для нього! Що ж, мабуть, це доля. Відновивши самовладання, барон відповів крижаним і відверто глузливим тоном)

Лорд Домінік

Я теж дуже радий, віконте, що і Вам нарешті випала нагода!
Не проґавте можливість домогтися прихильності леді Грей,
Бо дівоче серце мінливе, як весняна погода:
Там, де вчора світило сонце – сьогодні може повернутися негода!
(Карі очі Вільяма Керрі спалахнули справжньою люттю і хтозна, чим все це скінчилося б, якби не повернулася графиня Блейк разом з юною Лорі. Усміхнена і привітна Еленор тільки підкреслювала байдужий і сумний вигляд своєї вихованки. Помітивши Лорейну, віконт різко відійшов від Домініка, випрямився і завмер, зчепивши руки за спиною. Барон теж спокійно повернувся, чекаючи наближення дам. Лорейна затримала погляд на обличчі Домініка, присіла в глибокому реверансі і… більше не дивилася на нього, зосередивши всю свою увагу на віконтові. Лорд Вільям всміхнувся і поцілував її руку, проте захоплений погляд, який він не зводив з неї ні на мить – був красномовнішим за його слова)