Читати книгу - "Стів Джобс"

на екрані висвітилося ім’я Джобса. Тільки-но оголосили перерву, Левінсон перетелефонував йому й дізнався про пухлину. Він мав зв’язки серед спеціалістів з біології раку, і його фірма виготовляла ліки від онкологічних захворювань. Тож він став Стівовим порадником. Як і Енді Ґроув, котрий поборов рак простати. Джобс повідомив йому в неділю, й Енді відразу приїхав до нього додому й пробув із ним дві години.

До превеликого жаху друзів і дружини, Джобс відмовився від операції — єдиного варіанту спасіння. «Я справді не хотів, щоби мене різали, тому спробував лікуватися іншими способами», -поділився він зі мною через кілька років, і в його голосі прозвучала нотка жалю за втраченим часом. Він дотримувався жорсткої веганської дієти, щодня випивав велику кількість свіжого морквяного чи фруктового соку. Крім того, Стів додав до списку «ліків» акупунктуру, різноманітні трав’яні настої та інші способи, про які прочитав в Інтернеті чи почув від людей із різних куточків країни, включно з консультаціями з провидцями. Якийсь час він навіть перебував піц наглядом лікаря, котрий керував клінікою зцілення природними шляхами у Південній Каліфорнії. Тут застосовували вживання органічних трав, сокове голодування, часте промивання кишківника, гідротерапію та вивільнення всіх негативних емоцій.

— Насправді він був неготовий, щоби його тіло розрізали, -пригадує Пауел. - Важко переконати людину зробити такий крок.

Проте вона все одно намагалася вплинути на нього. «Тіло існує для того, щоби слугувати духу», — переконувала вона його. Друзі постійно підганяли Джобса згодитися на операцію і пройти курс хіміотерапії.

— Я розмовляв зі Стівом, коли він намагався лікуватися споживанням кінського гною, і сказав йому, що він просто божевільний,

— пригадує Ґроув.

Левінсон розповів, як «щодня благав» Джобса і «неймовірно розчарувався, що не зміг достукатися до нього». Сварки майже зруйнували їхню дружбу. «Рак лікують інакше, - наполягав Левінсон, коли Джобс обговорював із ним лікувальну дієту. — Ти не зарадиш без операції та хіміотерапії». Навіть дієтолог Дін Орніш, піонер в альтернативному й харчовому методах лікування хвороб, під час довгої прогулянки з Джобсом пояснював йому, що інколи традиційні способи — саме те, що треба. «Тобі справді необхідна операція», — сказав Орніш.

Джобс упирався дев’ять місяців від того жовтня 2003 року, коли йому поставили діагноз. Частково причиною тому стала темна сторона його ефекту викривлення реальності.

— Гадаю, Стів настільки хотів змінити світ, що намагався змусити ці зміни настати, — припускає Левінсон. — Але деколи все йде не так. Реальність не пробачає.

Зворотним боком його вражаючої здатності концентруватися була страшна готовність відфільтровувати речі, з якими він не хотів мати справи. Це спонукало до багатьох неймовірних проривів, але інколи провокувало й зустрічний вогонь.

— Стів володіє вмініїям ігнорувати те, чому не хоче протистояти,

- пояснює Пауел. — Такий уже він є.

Незалежно, чи стосувалося це особистих питань - сім’ї, подружжя, чи робочих питань - інженерії, бізнесових ускладнень, чи здоров’я та раку, - Джобс інколи просто ігнорував проблеми.

у минулому його часто хвалили за те, що його дружина називала «магічним мисленням», — його впевненість, що він може перевернути речі так, як йому забагнеться. Але рак живе за своїми законами. Пауел залучила всіх Стівових близьких, включно з його сестрою - Моною Сімпсон, до того, щоби переконати його змінити рішення. У липні 2004 року томограма показала, що пухлина збільшилася і, ймовірно, поширилася. Це змусило Джобса подивитися правді у вічі.

Джобса прооперували в суботу, 31 липня 2004 року, у медичному центрі Стенфордського університету. Йому не зробили повної «процедури Віпла», коли видаляється більша частина шлунка й кишківника, у тому числі й підшлункової. Хірурги пішли іншим шляхом і вибрали менш радикальний підхід: ввдалили лише частину підшлункової залози.

Джобс повідомив підлеглих про операцію наступного дня за допомогою свого PowerBook, підключеного до системи Air Port Express у його палаті. Він запевнив їх, що той ввд раку підпшункової, з яким зіткнувся він, «становить лише 1% від усіх випадків раку підшлункової, діагностованих щорічно, і може бути вилікуваний хірургічним втручанням, якщо виявлений вчасно (мій випадок)». Також додав, що не потребує хіміотерапії чи радіаційного опромінення, тому планує повернутися на роботу у вересні. «Поки мене не було, я попросив Тіма Кука взяти на себе відповідальність за щоденні операції в Apple, щоби ми не прогавили чогось важливого. Не маю сумніву, що дістану декого з вас своїми серпневими дзвінками, і з нетерпінням чекаю зустрічі у вересні», - писав він.

Однією із побічних дій операції для Джобса стала проблема з харчуванням. Усе через його одержимість дієтами і дивною практикою чистки організму й голодування, чим він захопився ще в підлітковому віці. Оскільки підшлункова продукує ензими, котрі допомагають кишківнику перетравлювати їжу і вбирати поживні речовини, видалення частину органу різко зменшило здатність організму отримувати необхідну кількість протеїну. У таких випадках пацієнтам рекомендують їсти часто й дотримуватися дієти з великою різноманітністю протеїнів з м’яса та риби, а також із продуктів із цільного молока. Джобс ніколи цього не їв і не збирався.

Він пробув у лікарні два тижні, після чого почав боротьбу за відновлення сили.

— Пригадую, як повернувся додому і сів у крісло-качалку, — розповів він мені, вказуючи на одне з крісел у вітальні. — У мене не було сил ходити. Я зміг обійти довкола кварталу десь аж за тиждень. Щоразу я змушував себе йти далі і за шість місяців майже повністю відновив енергію.

На жаль, рак поширився. Під час операції хірурги знайшли три метастази в печінці. Якби вони оперували дев’ять місяців тому, то могли б видалити пухлину до того, як вона поширилася, хоча ніхто тепер не скаже напевно. Джобс почав приймати хіміотерапію, що лишень ускладнило його харчові звички ще більше.

Стенфордський випускний

Джобс приховував свою тривалу боротьбу з раком. Так само, як у жовтні 2003 року промовчав про діагноз. Він сказав усім, що «вилікувався». Таємничість не була дивиною, а лише частиною його натури. Здивувало, що він вирішив нарешті підняти завісу й особисто і публічно щодо свого діагнозу. І хоча Стів рідко виголошував промови (за винятком постановочних репрезентацій продукції компанії), він погодився виступити на урочистостях із нагоди вручення дипломів у Стенфордському університеті в червні 2005 року. Він був глибоко замисленим після того, як добряче перелякався за здоров’я, а ще й тому, що йому виповнрілося п’ятдесят.

По допомогу в підготовці промови Джобс звернувся до блискучого сценариста