Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Мак Сим Лян зітхнув, схрестив руки на грудях і переступив з ноги на ногу. Награні жести… Вихідцям з Асіо не треба міняти позу, щоб не втомлюватися. Вони робили це, щоб не суперечити уявленню про нормальних людей. Матіса не любила таке. Еліани ніколи не вдавали з себе гуманоїдів, нгори-до не мімікрували під нтарі-дато.

– Кітті вийшла з-під контролю і ступила на небезпечну стежку, – м’яко промовив асіанин. – Це має припинитися, доки не сталося лихо.

– Але ви закохались, тож не можете припинити це звичайними методами? – Технік механічно барабанив пальцями по вимкненій клавіатурі. – Співчуваю.

– Я полюбив. Вам не зрозуміти різницю, Реббіте, але вона є, і значна. Я не використовуватиму вас із лікаркою, щоб натиснути на Кітті, поки є можливість діяти цивілізовано. Я хочу, щоб вона пішла за своїм бажанням, зберігши теплі спогади про планету та про мене.

– А якщо не піде?

Мак Сим Лян байдуже знизав плечима і визнав, немов вибачаючись:

– Вас двоє. І пасажири. Це широке поле для маніпуляцій.

– Та ви романтик, Максе! – вишкірився Атрік. – Заради кохання гори зрушите, га?

– Я врятую Кітті за всяку ціну. Готові дати бортовому комп’ютеру координати місця призначення?

– Звісно. Завжди готовий.

Асіанин продиктував числа, «Зара» розрахувала курс… Коли вона підняла корабель, технік дивився у стіну та посміхався. Матіса боялася уявити, що діється в його голові. Атрік явно не збирався ні вірити представнику королівської влади, ні укладати з ним договір.