Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 2"

■ Ворог хоче схилити тебе до співпраці. Здійснити цей намір йому допомагатимуть добре вишколені фахівці.

■ Примусове виховання відбувається двома етапами:

­­­­   ­­­­ 1. Тобі демонструють повністю спотворену картину історії та економіки.

­­­­   ­­­­ 2. Тебе завалюють ворожою ідеологією. Ти мусиш читати й конспектувати політичні твори.

■ Під час навчання нечасто застосовують тілесні покарання. Однак і під час індивідуальних занять, і на заняттях цілих груп застосовують такі три «засоби переконання»:

­­­­   ­­­­ 1. Повторення: ти мусиш завчати напам'ять ідеологічні тези, після цього здаєш вивчене письмово й усно.

­­­­   ­­­­ 2. Постійне смикання: у будь-який час дня і ночі ти повинен з'являтися до свого вчителя, де тебе звинувачуватимуть за дійсні чи вигадані злочини і де тобі погрожуватимуть. У такий спосіб тебе позбавлять необхідного тобі спокою і сну.

­­­­   ­­­­ 3. Систематичне приниження: тебе змушуватимуть казати речі неправдиві й безглузді, прямо протилежні твоїм внутрішнім переконанням (що, наприклад, це сама Швейцарія затіяла війну і повністю відповідає за воєнні дії тощо). Якщо ти відмовлятимешся повторювати це, тоді підніматимуть усіх в'язнів, які змушені будуть стояти струнко доти, аж доки вже вони самі запротестують проти тебе і змусять тебе піддатися. Наступного разу тебе заставлять зайнятися самобичуванням і випрошуванням прощення у твоїх співкамерників. Багато днів підряд твоє самобичування повторюватиметься й поглиблюватиметься. До цього додасться тепер критика тебе з боку твоїх сусідів по камері, яких змушуватимуть це робити. Такий метод, якщо його застосовувати тривалий час, зруйнує самоповагу і не дасть зміцніти духові підтримки серед в'язнів.

■ Тих, хто особливо довго опирається примусовому вихованню або кого режим призначив перетворити на «рекламу режиму», додатково піддають тривалим виснажливим допитам. Їх залякують:

­­­­   ­­­­ ■ позбавленням пошти;

­­­­   ­­­­ ■ довічним ув'язненням;

­­­­   ­­­­ ■ катуваннями або й смертю.

■ Доля тих, хто чинить опір колаборації, є, у віддаленій перспективі, кращою. Не забувай: поступишся один раз, і тоді тебе змушуватимуть до щоразу нових поступок. Немає колаборантів, яких залишали б у спокої. Якщо заговориш хоча б раз, то надалі тобі вже ніяк не вдасться вислизнути з лап ворога, який витискатиме з тебе щораз нові зізнання. Що більше ти говоритимеш, то більше зростатиме твоє відчуття провини і твоя залежність від ворога. Тоді, щоб остаточно не перетворитися на зрадника, залишається єдиний вихід — самогубство.

Промивання мізків:

■ Люди, які тебе оброблятимуть, це лікарі і спеціалісти політичної поліції.

■ Для цього застосовують спеціальну техніку, в якій важливими чинниками є психологія, біологія та хімія.

■ Спочатку відбувається знищення особистості, після чого особистість жертви формують заново.

■ Перед судом або перед громадськістю постає після цього абсолютно інша, душевно зламана людина, яка думає і чинить саме так, як того від неї вимагають.

Поведінка у таборі примусової праці

Загальні зауваги:

■ За наказом табірного начальства визначають керівників бараків та старших у таборі.

■ Усі контакти табірного начальства з масою в'язнів відбуваються через посередництво керівників бараків та старших у таборі.

■ Цей запущений у дію механізм табірної організації в'язні мусять використати і таємно продовжувати розширювати.

■ Метою такої організації є вже не боротьба, а збільшення шансів на виживання.

Підпільна табірна організація:

■ Підпільна табірна організація покликана:

­­­­   ­­­­ а) покращувати умови життя у таборі;

­­­­   ­­­­ б) підтримувати волю до опору;

­­­­   ­­­­ в) тримати у певних рамках асоціальні елементи.

■ Розрізняють:

­­­­   ­­­­ а) «табірну мережу», яка охоплює весь табір;

­­­­   ­­­­ б) «баракову мережу», яка охоплює окремі бараки, в яких утримують в'язнів, або один барачний блок.

■ У таборах з поміркованим начальством можна розбудувати обидві мережі. У таборах із дуже строгим режимом розвинути вдається тільки баракову мережу.

■ Створюй якомога більше посад у підпільній табірній організації. В'язень, який отримує відповідальність за інших, до певної міри забуває про своє власне страшне становище. Що більше осіб є відповідальними за щось, то реальнішою стає тривала підтримка духу спротиву.

Покращення умов життя:

■ У бараці мусять панувати порядок і солідарність. Не можна допустити утвердження кулачного права і «права сильнішого».

■ Дбай про те, щоби харчі, одяг, покривала і нари розподілялися справедливо.

■ Часто трапляється, що хворих або поранених не приймають у медізолятор через брак місця чи через злостивість або що таких ослаблених людей надто швидко відправляють знову працювати. Якщо їх не будуть обстоювати їхні товариші по бараку, то їхня воля до життя згасне і вони швидко помруть.

Ти істотно можеш вплинути на показник смертності в таборі. Організуй у бараці санітарну службу. Звісно, для її роботи завжди бракуватиме ліків, перев'язувального матеріалу тощо. Це хоч є неприємним, та все ж не вирішальним чинником. Усе це не меншою мірою, ніж медична допомога, слугує розв'язанню психологічних проблем. Якщо хворий чи поранений відчувають турботу інших про себе, то у них з'являються незнані раніше сили.

Можливості обходження у наданні допомоги без медико-санітарного матеріалу:

■ Улітку надавати хворим найпрохолодніше, а взимку — найтепліше місце в бараці.

■ Втамовувати спрагу, робити компреси.

■ Віддавати додаткові харчі.

■ Якщо хворі чи поранені мусять передчасно йти на роботу, організувати для них найлегше заняття.

У кожному таборі є колишні лікарі, студенти-медики, фармацевти, солдати санчастини або ж самаритяни, які можуть взяти на себе службу опікунів.

Підтримування волі до спротиву:

■ Піклуйся про новоприбулих. Зрозуміло, що вони є особливо пригніченими. Якщо залишити їх в такому душевному стані на самоті, то їхня волі до спротиву може зламатися. Проінструктуй їх щодо загальних умов життя в таборі і правил доцільної поведінки тут.

■ Зорієнтуй мешканців бараку в загальній політичній та воєнній ситуації. Адже завжди якісь крихти інформації просочуються і через мури. Зміцнюй їхню віру в перемогу добра і праведної справи.

■ Кожний в'язень переживає моральне падіння, коли, здається, немає місця вже й для найслабшого промінчика надії. У цьому разі загал зобов'язаний підтримати його. Організуй щось на кшталт душпастирської служби. Найкраще для цього надаються колишні священики, добровільні душпастирі, солдати Армії спасіння тощо.

Виключення асоціальних елементів:

■ Режим свідомо утримує разом із політичними в'язнями певний відсоток кримінальних злочинців. Від них вимагається:

­­­­   ­­­­ а) зруйнувати табірну солідарність;

­­­­   ­­­­ б) виконувати функції шпигунів;

­­­­   ­­­­ в) тероризувати політичних в'язнів.

■ Завданням підпільної табірної організації є вираховування кримінальних арештантів, ізолювання їх від політичних і утримування в шорах з допомогою відплатного терору.

Зв'язки з табірною