Читати книгу - "Старша Едда. Епос"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
завжди своїми
ти хвалишся, Торе, —
згадай рукавицю,
в яку заховався, герою,
наче ти вже не Тор[284]».
Тор мовив:
61
«Мовчи, боягузе,
інакше мій молот,
Мйолльнір могутній,
мову завершить;
правиця моя
тебе познайомить
із Хрунґніра смертю
ноги потрощить тобі».
Локі мовив:
62
«Жити мені
ще довго судилося,
тож не погрожуй мені;
міцно мотузку
Скрюмір затяг,
харчу не мав ти,
пухнув од голоду».
Тор мовив:
63
«Мовчи, боягузе,
інакше мій молот,
Мйолльнір могутній,
мову завершить;
Хрунґніра вбивця[285]
тебе відпровадить у Хель
під браму мерців».
Локі мовив:
64
«Мовив я асам,
асовим дітям сказав
все, що я думав,
тепер ти прийшов,
я ж геть подамся,
о вчиниш ти бійку.
65
Пива ти, Еґір,
чимало зварив
для цих посиденьок;
хай же те пиво,
і все, що в господі,
пломінь поглине,
спину тобі обпече».
Про Локі
Після того Локі ховався у подобі лосося на водоспаді Франанґер[286]. Там його впіймали аси. Локі було зв'язано нутрощами його сина Валі, а його сина Нарві перетворили на вовка[287]. Скаді взяла гадюку і повісила її перед обличчям Локі; на нього крапала отрута. Сіґюн, жінка Локі, сидить поруч і тримає глек під зміюкою. Коли глек переповнюється, вона виливає отруту, а краплі падають на Локі. Тоді його хапають такі сильні корчі, що земля здригається. Нині люди звуть це землетрусом.
Сказання про Трюма[288]
(Пошуки молота)
1
Гнівний був Вінґтор[289],
коли, пробудившись,
він свого молота
попошукав,
тремтів бородою,
волоссям трусив,
всюди син Йорд[290]
мацав руками.
2
Тоді він слова
промовив такі:
«Локі, послухай,
що мовлю я нині,
про те на землі
не знає ніхто,
ні в піднебессі:
викрали молот ув аса».
3
Пішли до обійстя
прекрасної Фрейї[291],
спершу слова
сказали такі:
«Чи дасть мені Фрейя
вбрання пір'їсте,
щоб я свого молота
міг відшукати?»
Фрейя мовила:
4
«Його б віддала,
хай було б золотеє,
його би позичила,
було б воно срібне».
5
Летів тоді Локі, —
вбрання пір'їсте гуло, —
позаду залишив
асів садибу
і прямував
до Йотунхейму.
6
Сидів на кургані
Трюм, турсів пан,
нашийники псам
робив золоті,
коням чесав
нарівно гриви[292].
Трюм мовив:
7
«Що там ув асів?
Що там ув альвів?
Чому ти прибув
до Йотунхейму?»
Локі мовив:
«Горе ув асів,
горе ув альвів;
чи ти у Хлорріді[293]
молота викрав?»
Трюм мовив:
8
«Я у Хлорріді
молота викрав,
на вісім проходів[294]
під землю сховав,
на світі ніхто
його не дістане,
якщо лише Фрейя
за мене не вийде».
9
Летів тоді Локі, —
вбрання пір'їсте гуло, —
позаду залишив
йотунів землю
і прямував до
асів садиби.
Стрів його Тор
серед господи,
спершу слова
мовив такі:
10
«Чи виконав ти
справу доручену?
Одразу скажи,
часу даремно не гай,
той, хто сидить,
слова забуває,
той же, хто ляже,
бреше багато».
Локі мовив:
11
«Виконав я
справу доручену.
В Трюма твій молот,
в турсів господаря,
на світі ніхто
його не дістане,
якщо лише Фрейя
за нього не вийде».
12
Пішли до обійстя
прекрасної Фрейї,
спершу слова
сказали такі:
«Вберися ти, Фрейє,
у шати весільні,
мусимо їхати
до Йотунхейму».
13
Фрейя розгнівалась,
пирхала люто,
аж зала асів
уся задрижала,
пожбурила геть
намисто Брісінґів[295]:
«Вважати мене
гулящою будуть,
як рушу з тобою
до Йотунхейму!»
14
Зібрались тоді
аси на тінґ,
з ними асиньї
всі на нараду,
радились там
всевладні боги,
як їм Хлорріді
молот дістати.
15
Хеймдалль промовив,
ас найсвітліший,
відав він долі
так само, як вани:
«Тор хай одягає
шати весільні,
візьме прекрасне
намисто Брісінґів.
16
У нього позаду
хай будуть ключі,
сукня жіноча
звиса до колін,
на грудях широких —
каміння коштовне,
голову вкриє
гарним убором».
17
Тор тоді мовив,
ас наймужніший:
«Аси мене
жоновидним назвуть,
якщо я вберуся
в шати весільні».
18
Тоді мовив Локі,
син Лауфейї:
«Змовкни ти, Торе,
стримай слова.
Хутко замешкають
йотуни в Асгарді,
якщо ти свій молот
забрати не зможеш».
19
Тор тоді вбрався
у шати весільні,
повісив на шию
намисто Брісінґів,
у нього позаду
висіли ключі,
сукня жіноча
закрила коліна,
груди широкі —
каміння коштовне,
гарний убір
голову вкрив.
20
Тоді мовив Локі,
син Лауфейї:
«Я при тобі
служницею буду,
вдвох ми поїдемо
до Йотунхейму».
21
Цапів тоді
прудких запрягли,
з дому поїхали
вельми швиденько.
Гори здригались,
палала земля,
то рушив син Одіна
до Йотунхейму.
22
Трюм тоді мовив,
турсів господар:
«Підводьтеся, йотуни,
лави готуйте,
нині отримаю
Фрейю в дружини,
Нйорда дочку
із Ноатуну[296].
23
Корови надворі тут
рогами злотні,
чорних биків
чимало у турса;
доста у мене майна,
доста у мене скарбів,
одної лиш Фрейї
мені бракувало».
24
Рано надвечір
вони прибули,
йотунам саме
підносили пиво;
Сів чоловік[297]
сам з'їв бика
і вісім лососів,
і ласощі всі,
що жінкам залишили,
й три діжки меду
випив один.
25
Трюм тоді мовив,
турсів господар:
«Хто таке бачив,
щоб жінка так жерла?
Не знав я жінок,
щоб так напихались,
ані дівчат,
щоб мед так глитали».
26
Сиділа всемудра
поруч служниця,
кмітливі слова
йоту ну мовила:
«Фрейя не їла
вісім ночей,
так квапилась діва
до Йотунхейму».
27
Відгорнув він хустину,
жадав поцілунку,
аж відсахнувся
геть сторопілий:
«Чому так палає
погляд у Фрейї?
Очі у діви
багаттям горять!»
28
Сиділа всемудра
поруч служниця,
слушні слова
йотуну мовила:
«Фрейя не спала
вісім ночей,
так квапилась
діва до Йотунхейму».
29
Зайшла тоді клята
турса сестра,
у молодої
дарунків просила:
«Прикрась мені руки
червоними перснями,
якщо ти бажаєш
дружби моєї,
моєї приязні,
шани від мене».
30
Трюм тоді мовив,
турсів господар:
«Молот несіть
весілля святити[298],
Мйолльнір кладіть
на коліна дівочі,
нас освятіть
Вар рукою[299]».
31
Дух загарчав
у грудях Хлорріді,
коли міцнодухий
молот узяв;
Трюм гепнувся перший,
турсів господар,
йотунів рід
знищено весь.
32
Вбив він стару
турса сестрицю,
що в молодої
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старша Едда. Епос», після закриття браузера.