Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Правосуду благаю я! Ім’ям
Прислуг моїх тобі в часи минулі,
Я, князю благородний, захищав
Тебе в жорстоких січах і на себе
Приймав від ворога страшні удари,
Рятуючи твоє життя; тож кров’ю,
Яку тоді за тебе проливав,
Я заклинаю,- правий суд вчини!
Егеон
Як не збезумивсь я від страху смерті,
То бачу сина Антіфола й Дромйо.
Антіфол Ефеський
Право́суду прошу супроти жінки,
Що сам ти за жону мені віддав;
Вона знущалась з мене, зневажала.
Тії ганьби, що нею я укритий,
Ні здумати, ні уявить не можна!
Князь
Скажи, що заподіяно тобі,-
І справедливий винесу я присуд.
Антіфол Ефеський
Сьогодні, світлий князю наш, вона
Мене в мою господу не впустила,
Сама ж в той час бенкетувала там
З розпутником своїм!
Князь
То гріх тяжкий!
Скажи, ти так чинила, жінко?
Адріана
Ні,
Мій добрий князю! Й він, і я сама,
Й моя сестра,- обідали ми разом;
Клянусь душі спасінням, все те фальш,
У чому він мене обвинуватив!
Люціана
Хай більш я не побачу світла дня,
Нехай я не засну вночі, коли
Вона вам не сказала щиру правду!
Анджело
Зламала клятву ти, облудна жінко!
Вони обидві брешуть! Їх у цьому
Правдиво винуватить божевільний.
Антіфол Ефеський
Володарю, я знаю, що кажу вам;
Себе не одурманив я вином,
І я не ошалів від лютування,
Хоч міг би від таких страшних образ
Ума відбитись навіть наймудріший.
Мене ця жінка нині не впустила,
Коли додому я прийшов обідать;
Цей золотар,- коли б не був він зараз
Із нею заодно,- посвідчить міг би
Мої слова, бо він там був зі мною
Й пішов від мене по ланцюг, який
Мав принести мені у «Дикобраз»,
Де разом з Балтазаром я обідав,
Та не прийшов, і по обіді я
Подавсь його шукати, і зустрів
Його на вулиці з цим паном разом.
І там підступний золотар поклявся,
Що він сьогодні дав мені ланцюг,
Якого - свідок бог! - я ще й не бачив;
І ось за це дозорцеві звелів він
Мене арештувати. Я скорився
Й послав слугу додому по дукати,
Але слуга вернувся без нічого.
Тоді я попросив того дозорця,
Щоб він пішов туди зі мною разом;
Дорогою ми стріли
Мою жону, її сестру і з ними
Ватагу підлих спільників її!
Вони вели ще й Пінча за собою:
Це - ледар, це - бліда, голодна неміч,
Це - шарлатан, кістяк ходячий, маг,
Шахрай і ворожбит, жебрак обдертий,
Це - труп живий, потвора без очей;
І цей махляр огидний удавав
Із себе заклинателя! Мені
Ув очі зазирав і мацав пульс;
А потім, втупившись мені в обличчя
Паскудною мармизою своєю,
Він закричав: я бісом одержимий.
Тоді усі накинулись на мене,
Зв’язали руки й потягли додому,
Замкнули там у темнім, вогкім склепі
З слугою разом, зв’язаним, як я;
Та мотузки я перегриз зубами,
І вирвався на волю, та й до вас,
Володарю, прибіг сюди негайно,
Щоб справедливої просить відомсти
За цю нечувану ганьбу й насильство!
Анджело
Володарю, я свідчу вам, що нині
Він справді в себе вдома не обідав
І що його в господу не впустили.
Князь
А ланцюга ти дав йому чи ні?
Анджело
Я дав йому, й, коли він вбіг сюди,
Всі бачили ланцюг на шиї в нього.
2-й купець
І присягаюся: я чув, як ви
Признались, він оддав вам ланцюга,
А перед тим на ринку ви клялись,
Що ланцюга й не бачили ніколи,
І через те я зняв на вас меча;
А ви собі сховались в монастир
І вийшли звідти, мабуть, тільки чудом.
Антіфол Ефеський
Ніколи в монастир я не заходив,
Меча ти проти мене не здіймав,
І ланцюга ніколи я не бачив.
Клянуся небом - це брехня негідна!
Князь
Як дивно все заплуталось в цій справі!
Гадаю я, що ви понапивались
Із келиха Кіркеї. 28 Щоб його
Загнали й справді в монастир, то він
І був би там; коли б же збожеволів,
То вже не захищався б так розумно.
Ви кажете, що він обідав дома,
Та золотар доводить протилежне.
А ти що скажеш, хлопче?
Дроміо Ефеський
Ясний князю,
Обідав він із нею в «Дикобразі».
Куртизанка
Так, так, і зняв у мене з пальця перстень.
Антіфол Ефеський
То правда, мій володарю, цей перстень
Я в неї взяв.
Князь
Ти бачила, як він
Ввійшов сюди, в абатство?
Куртизанка
Так, владарю,
Я бачила, як бачу вашу світлість.
Князь
Як дивно це! Покликать абатису!
Мені здається, вам чогось бракує,
Якщо не збожеволіли цілком.
Один із почту виходить.
Егеон
Великий князю наш, дозвольте з ласки
Мені сказати слово; я знайшов,
На щастя, друга тут, який врятує
Мені життя, сплативши вам всю суму,
Яку призначено за викуп мій.
Князь
Кажи, що маєш, сіракузцю. Ну,
Чого ж ти хочеш?
Егеон
Чи звати вас не Антіфол, мій пане?
А вашого невільника не Дромйо?
Дроміо Ефеський
Годину лиш тому невільний був я,
Та перегриз він на мені мотузку,
І Дроміо слугою вільним став.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комедія помилок, Вільям Шекспір», після закриття браузера.