Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Артур

" Навіщо так вчинив? Не звик я ховатись, чи боятись чужої думки. Це "втікачка" загнала себе у такі рамки. З яких потрібно її витягати. Для чого, це мені? Напевно, просто жаль дівчину. Життєві обставини сильно вплинула на неї. Ці зміни зашкоджують, насамперед їй... "

 - Лінка, це не те, що ти подумала.

Вона перериває мої думки. Говорить і виправдовується, в чому й не сумнівався.

" А значить, боїться осуду. "

 - Знаєш Натка, якби я тебе погано знала, то точно не те подумала. А так, пропустимо, чому Артур роздягнений? Уявлю, що то вітер зняв з нього футболку.

Звичайно, не стримуюсь від сарказму.

 - Бери вище, "торнадо".

 - Артур!

Зло шипить "втікачка".

 - Я так і подумала. Але спитати, що у тебе він робить, повинна. Інакше, мій мозок "вибухне", через надлишок інформації.

"Втікачка" тихо здихає і закочує очі. Я далі п'ю свою каву, задоволений сьогоднішнім ранком.

 - Значить так, ти, бери свої речі і вали з мого будинку! Через тебе в мене і так, стільки проблем. І ще, краще нікому не кажи про вчорашній вечір, чи сьогоднішній ранок.

Такі слова мене розізлили, я справді хотів піти, дістали її вибрики. Але почувши наступні слова Аліни, передумав.

 - А що було вчора і сьогодні? Вибачте звісно, що лізу у ваше особисте життя. Але мені, дуже цікаво... Ви що разом, тобто зустрічаєтеся?

 - Що? Ні, звісно ж!

Аліна набивши рот їжею, уважно за нами спостерігає. Я задоволено посміхаюсь.

 - Упс, що мені тут сказати?

Кажу навмисне. Бачу багряне обличчя "втікачки". Яка здається, спалить мене своїм поглядом.

 - Так, все, досить, йди вже!

 - Я не можу.

 - Що?!

 - Моя футболка через тебе мокра. Чи ти хочеш, аби я таким вийшов з твоєї квартири? Цікаво, що подумають сусіди?

Аліна закашлюється і різко встає. Тоді "втікачка" підходить до мене впритул і впирається рукою в мої груди.

 - Артур, ти знущаєшся з мене?!

Від її зухвалості, задкую назад. Через те, що вона торкається до мене, відчуваю жар, який розноситься всім тілом. Непристойні думки лізуть у голову, але я їх проганяю і хапаю її за руку.

 - Ти що робиш?

Злякано питає.

 - А ти?

Бачу, як вона усвідомлює, що зараз відбувається і відскакує від мене. Після чого, її подруга каже.

 - Ви тут розбирайтесь, а я пізніше зайду.

Цілує її у щоку, та йде на вихід. 

 - Лінка, ти куди?

 - Вам потрібно поговорити, зідзвонимось, ок?

 - Але... 

 - Все, па - па.

І виходить з квартири. "Втікачка" стоїть спиною до мене. Я підходжу і шепочу їй біля вуха.

 - То що, без подруги, ти не така смілива?

Вона обертається.

 - Стій тут, я зараз.

Іде у свою кімнату і виносить якусь футболку.

 - Тримай, це батькова, тільки поверни пізніше. Вона для мене багато означає.

В її очах, бачу смуток і біль. Легенько торкаюсь плеча, від чого "втікачка" здригається.

 - Пробач, співчуваю. Мені жаль, твого батька.

Тихо виходжу з кухні. 

" Здається, я трохи перегнув... Їй потрібно побути одній. Одразу не вийде витягти з такого стану, потрібно це робити поступово. "

Одягаю футболку, куртку, взуваюсь і виходжу з квартири.

На наступний день, не можу до неї додзвонитися. Номер дістав у Арса, ще від нього доведеться викручуватися, пізніше. Зривав дзвінок її дверей, не відкрила. Тоді знову дзвонив до Арса, щоб узяти номер Аліни. Він сказав, що завтра у мене спитає за це.

Пізніше, з'ясувавши причину зникнення "втікачки". Точніше те, що з нею все гаразд. А причину, я так і не дізнався. Лише те, що ночує вона у Аліни.

" Можливо, то на краще? Батько нарешті дасть мені спокій. . "

Але дивні переживання, все - таки лоскочуть мої нерви.

" Так, досить, з нею все добре. Просто, чомусь не хоче зі мною розмовляти. Потрібно, трохи відволіктися. "

Арс пропонував піти сьогодні, на якусь вечірку. Тоді мені було не до того і я відмовився. Але зараз, передумав.

Виходжу з квартири і направляюсь до свого мотоцикла. Раптом, чую звук вхідного повідомлення. Відкриваю і бачу.

" Артур, я тобі вдячна за те, що ти погодився мені допомагати. Але це занадто, не хочу тебе обтяжувати своїми проблемами. Давай зробимо вигляд, що ми з тобою так близько не спілкуємось. Знайди собі дівчину і дай мені спокій. Будь - ласка... "

Стою шокований, від такого її вчинку. 

 - Вона навіть у очі не наважилась сказати. Написала повідомлення, це смішно.

Це не просто мене засмутило, а розізлило, вивело із себе.

 - Ось значить, як? Я просто хотів допомогти... Що ж, гаразд! Хочеш, щоб було так? Буде! Дивись, щоб потім не плакала.

Заводжу спортивний мотоцикл і рушаю з місця. Таким своїм вчинком, вона вивила мене на те, чого б я ніколи не зробив. Їду на великій швидкості до Арса. Сьогодні увечері, дещо зміниться... 

 - Боюсь завтрашній ранок, тобі не сподобається, "втікачко"...

   Приємного читання❤️