Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

На щастя, згадую, що стою перед ним майже гола, і сама відвертаюсь. Одягаю футболку хлопця і знову повертаюсь до нього обличчям. Наближаюсь, щоб забрати блузку, але різко гальмую, коли блузка летить на ліжко, а сам Ян знімає з себе мокру футболку одним махом. 

Стою і витріщаюся на його голий торс… Та це знущання якесь, чесне слово! Спочатку Дан, тепер Ян! Що в голові у цих хлопців?

– Дякую за футболку, але я краще піду! – випалюю і, прихопивши блузку, залишаю кімнату. Прощатись не збираюся. Просто сподіваюсь, що ми більше ніколи не побачимось! І байдуже, що в одній групі навчаємось!

Прямую до дверей, а тоді викликаю ліфт. Поки йду, встигаю помітити, що босоніжок Олі в коридорі вже немає. Так бридко стає. І що дівчина отримала? Одноразовий секс? А потім у подушку ридати буде, як моя Настя.

– Зачекай! – кричить Дан, коли збираюсь натиснути кнопку з цифрою “1”. Він практично в останній момент влітає у ліфт, а я одразу ж відходжу на безпечну відстань. 

У Дана скуйовджене волосся і пом'ята футболка. Здається, зустріч з Олею минула продуктивно. 

– Чому ти в футболці Яна? – питає, зацікавлено мене розглядаючи. 

– Тому що моя мокра, – демонструю йому блузку, яку тримаю в руках. 

– Це що виходить? Тепер у тебе дві футболки? Моя і його? – Дан наближається і кладе свою руку поруч з моєю головою. Мабуть, він думає, що я зараз попливу від його сексуальності, а я хочу, щоб він дав мені спокій. 

– Якщо хочеш – можу повернути! – бурчу. Насправді пляму я випрала і зараз футболка сохне на балконі. 

– Залиш собі, – хмикає. – Давай підвезу тебе до гуртожитку. Ян такий поганий. Відпустив тебе одну і навіть додому не відвіз. 

– А ти чим кращий? Оля чомусь сама пішла, – фиркаю.

– Яка Оля? – дивується, а я тільки переконуюсь у тому, що для цього хлопця всі дівчата однакові. 

– Дівчина, яка була у твоїй квартирі, – пояснюю. – Вибач, але з тобою я не поїду. І взагалі, тримайся від мене якомога далі. Я на твою “сексуальність” не поведусь. 

Двері відчиняються на першому поверсі, і я прошмигую попід руку Дана. Він за мною не йде, хоча погляд його відчуваю на собі до самого виходу. 

Швидко прямую до зупинки і трохи дивно почуваюсь у футболці Яна. Вона пахне… ним. Дивний аромат, наче я в ліс потрапила. Вдихаю і… різко видихаю. Дарма це роблю. Ян такий же мерзотник, як його брат. І якщо Дан відкрито показує свою гнилу натуру, то Ян цього не робить. І я не знаю, чого чекати від нього наступної миті. 

Поки чекаю на автобус, поруч по дорозі проноситься знайомий спортивний автомобіль. Мабуть, Дан поїхав шукати чергову жертву. З одного боку, я розумію цих дівчат, адже брати шалено гарні. Але з іншого – варто одразу розуміти, що це всього на один раз. 

– Що це на тобі? – питає Настя, коли повертаюсь додому. 

– Футболку купила, – брешу і не червонію. 

– Чоловічу? – дивується.

– Ага, вирішила трохи змінити стиль, – кажу. 

Швидко переодягаюсь у свої речі і вирішую розповісти Насті, що у нас тепер нові одногрупники. Обличчя подруги в цей момент треба бачити, адже вона, так само як і я, не знала, що Мазурів є двоє. 

Я не розповідаю їй подробиці, тому що не вважаю свою поведінку поруч з Яном адекватною. А що, коли Настя запитає, чому я сіла в його автомобіль? Що я їй відповім, якщо сама нічого не розумію?

Дуже сподіваюся, що тепер хлопці будуть вдавати, що ми взагалі не знайомі. Я так точно буду цього принципу дотримуватися. Не хочу більше пригод на свій зад. І що б там хто не говорив, за красою цих хлопців абсолютно нічого немає. 

– Давай прогуляємось сьогодні? Не хочу в кімнаті сидіти, – пропонує Настя, після того як ми разом обідаємо.

– Давай! – погоджуюсь. Сидіти в чотирьох стінах дійсно не хочу. Поки є можливість прогулятись, треба нею скористатися. 

Погода сьогодні чудова. Ми йдемо в парк, купуємо собі морозиво і сідаємо на лавку в тіні дерев. Розповідаю Насті про суботній підробіток, але вона мого щастя не поділяє.

– Не варто довіряти Ніці, – хмуриться. – А що, коли вона і з власником клубу спить? 

– Вона сказала, що про роботу домовилася з жінкою, – відповідає. – Я сподіваюсь, що після випадку з Давидом подібного більше не повториться. 

– Сподівайся, – бурчить. – Але будь обережною. 

– Буду, – кажу. 

Назад у гуртожиток повертаємось тільки під вечір. Щойно виходимо на поверх, чуємо музику і розуміємо, що свято в кімнаті Саші продовжується. Настя йти туди відмовляється, їй і вчорашнього дня вистачило, а я і не думала провідувати Сашу. А що, коли там знову Дан? 

Музика стихає на початку дванадцятої, і лише після цього мені вдається заснути. 

Наступного ранку йду на навчання з певними побоюваннями. Все-таки вчора лише одна лекція була, а сьогодні цілих чотири. Сподіваюсь, що Мазурів не буде, або ж вони сядуть в іншому кінці аудиторії. 

Якщо я хвилююсь перед майбутньою зустріччю, то Настя дочекатись не може, коли хлопців побачить. І це після того, як Дан скористався її наївністю і кинув. Подруга сьогодні як з картинки. Одягнула сукню, туфлі на підборах, макіяж і зачіска. Невже вона реально думає, що Дан вдруге на неї поведеться? Та у нього таких, як вона, по сто на день!