Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що ж… Тоді покажи, як сильно ти мене хочеш, — промовляю я і деактивую чари знерухомлення. Відступаю на крок, очікуючи, що ж зробить ця дівчина.
Тіло ниє від бажання, прагне знову відчувати живе дівоче тепло. Але це ніщо порівняно з насолодою спостерігати, як вона — знесилена, але збуджена до нестями — підіймається на тремтячих руках. Як трохи подається стегнами до мене, але… Вже надто далеко. Відчуваю її збентеження так само чітко, як і її вагання.
Хоче, але не діє? Цікаво, чому?
В її сльозах був присмак якихось чарів. Можливо, в цьому криється секрет її стійкості навіть на тому етапі, коли інші наложниці вже просто билися в путах. Одна з таких навіть змогла вивільнитися, і це було… Надто небезпечно для неї. Мені не можна втрачати над собою контроль.
А ця тримається. Всупереч всьому. Якщо вона дійсно кимось зачарована — це може стати дуже цікавим збігом.
Я відступаю ще на крок, опускаюся в крісло і розслаблено відкидаюся на спинку. В грудях плещеться приємне тепло — його вистачить ненадовго, до наступного нападу демонів. А взяти більше — дівчина ще недостатньо витривала, хоч і з непоганим потенціалом. Перенесе нормально перший раз, можна буде поміркувати щодо подальших планів на неї.
Примружившись, я спостерігаю за тим, як вона потроху випростовується. Потім — обертається до мене. Зіниці розширені, часто дихає, груди… Гарні груди, до речі. І талія. І стегна. А волосся — так взагалі неначе вогонь, розплесканий по блідій шкірі та темно-зеленій тканині. Опускаю повіки, аби утримати себе в руках. Так би й випив всю, до останньої краплини її життєвої енергії, поки вона така гаряча. Я відчуваю, як її погляд блукає моїм тілом, і це мимоволі викликає усмішку. Лоскотно.
— Про що думаєш, крижинко?
Все ще тримаю очі заплющеними, аби не додавати дівчині сумнівів своїм спостеріганням. Хоча знати, що вона робить це мені все одно не заважає. Стоїть там, де і стояла. Запах її розпаленого тіла лоскоче ніздрі.
— Про те, як я тебе ненавиджу, — з несподіваною люттю цідить дівчина.
— Он воно як, — вдаючи подив, я розкриваю очі та уважно дивлюся на неї. — І через що саме?
— Через… все це… приниження.
Її губи тремтять. Схоже, зараз розплачеться. Це вже не надто цікаво, хоча смак її сліз мені до вподоби.
— Приниження…
Я оцінюю смак цього слова, ніби воно є дорогим старим вином. А потім додаю тим самим оксамитовим голосом, перед яким не могла встояти жодна з моїх наложниць:
— Схоже, ти ще не знаєш, що таке справжнє приниження. Втім… Якщо ти не хочеш продовження, я не збираюсь тебе примушувати… — роблю невелику паузу, а потім вкрадливо питаю: — Тож, хочеш чи ні?
Вона робить судомний вдих, облизує губи. При цьому привідкриває рота настільки спокусливо… Що в мене мимоволі з'являються думки про те, де я був би не проти відчути ці губи. О, так, саме там, куди ти зараз дивишся, дівчинко.
— Отже, хочеш, — підсумовую я.
Підманюю її пальцем, додавши до цього жесту малесеньку дрібку чарів. Нічого особливого, просто невеличке прискорення подій, бо результат і без них вже очевидний.
Дівчина невпевнено скорочує відстань між нами та боком сідає мені на коліна. Торкнувшись її підборіддя, я впиваюся в їх губи жадібним поцілунком і відчуваю, як хвиля тепла проноситься всім моїм тілом. І як дівчина не втрачає рівновагу та лягає на мої груди. Не розриваючи поцілунку, я обома руками допомагаю їй припіднятися та сісти верхи на мої стегна. Поки що — тільки на них. Спираючись колінами об сидіння крісла, а руками — в підлокітники, вона починає плавно ковзати вперед-назад.
В грудях стає гаряче. Вона продовжує втрачати життєву енергію. Надовго не вистачить. Втім, чи не байдуже мені?.. Не перша і не остання. Але загадка такого довгого її спротиву бентежить, пробуджує цікавість.
Дівчина вже відверто намагається насадитися на мене, але я утримую її за стегна, навмисне дражнячи і вислизаючи останньої миті. В безсилому роздратуванні вона дряпає мене нігтями, впивається в плечі. Це викликає нестерпне бажання не просто потрапити всередину, втамовуючи взаємне бажання, а з силою притягнути її до себе, щоб з першого ж разу увійти якомога глибше.
Темпераментна. Гаряча. Повинна була піддатися спокусі при першому ж дотику. Тим цікавішим стає пошук причини такого довгого спротиву. А дізнатися її можна різними шляхами. Потім. А зараз…
Я піддаюсь спокусі і, припіднявши стегна, насаджую її на себе. Дівчина тихо схлипує та широко розпахує очі. Незаймана. Доволі дивно, з огляду на її вік і темперамент. Але приємно.
Наложниця виглядає розгубленою, її тіло напружене, як тетива. Часто кліпає очима і робить невпевнені спроби злізти з мене. Наївна. Сідаю рівно, обіймаю обома руками за талію та поперек, міцно притискаючи до себе і не залишаючи жодного шансу втекти. Спротив стихає. Я відчуваю, як від паху до живота і вище поступово піднімається по-справжньому гаряча хвиля, і тихо усміхаюсь в її груди. Кров — квінтесенсія життєвої енергії та найнадійніший якір для чарів. Досвідченому магу, тим паче — некроманту, достатньо однієї краплі для… всього.
Я відчуваю, як напружене тіло дівчини поступово обм'якає. Схоже, от-от знепритомніє від втрати сил. Підхоплюю її під колінами, та ривком підіймаюся з крісла. Вона інстинктивно чіпляється за мої плечі, впивається в них нігтями.
В цей момент я відчуваю себе майже живим.
За ті три кроки, що відділяють крісло від ліжка, я встигаю накласти на неї чари зцілення та посилення чуттєвості. Моя наложниця має запам'ятати свій перший раз на все життя, яким би коротким воно не виявилось.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм», після закриття браузера.