Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Щойно за "нареченим" зачинилися двері, Олена кинулася до телефону. По-перше, їй хотілося якомога скоріше забути про свій прикрий промах — допущений поцілунок, а, по-друге, не терпілося підібрати пароль і продивитися список контактів.

Вона вводила дати, починаючи з 1 грудня, і число 05-12 підійшло.

— Вийшло! — радісно вигукнула Олена.

Її погляду відкрилася табличка: ім'я — номер, ім'я — номер, ім'я — номер. Нічого цікавого. Але раптом у списку імен промайнуло слово «мама». Слово, яке з дитинства, з того дня, коли дві найближчі люди загинули під час пожежі, викликало гірко-солодкі суперечливі почуття. Це була любов і водночас туга, щастя та водночас горе. Серце шалено забилося в грудях. У неї в Запасному Світі є мати?! Жива мама, якій можна ось так легко взяти і подзвонити? Грудка підступила до горла. Стало важко дихати, але Олена зусиллям волі вирівняла дихання. Це Елен має маму. Елен. Для Олени вона абсолютно чужа жінка.

Господи, але чому так хочеться почути голос цієї чужої жінки? Олена вже почала набирати номер, але змусила себе зупинитися. Що вона скаже? Вона і гадки не має, що говорити. Та мати Елен миттєво зрозуміє, що це не її дочка, миттєво виведе Олену на чисту воду. Їй це треба? У неї без цього мало проблем? Ні, проблем було хоч греблю гати, і треба було зосередитися на них.

По-перше, попереду на неї чекав переїзд до резиденції Його Пресвітлості. А Олена не знала, навіщо. Хоча в неї з'явився один здогад після того, як «наречений» обмовився про якісь потаємні знання, якими повинен володіти Хранитель Ключа. Можливо передбачається, що їй потрібно буде поділитися цими знаннями з Його Пресвітлістю. І ось тут і виявиться, що Олена самозванка. А може, це стане зрозуміло ще раніше, щойно вона переступить поріг Лазурного Палацу. Тому що відрізнити Його Пресвітлість від якогось чергового Осяяного Олена не зуміє.

Можна, звичайно, взагалі не їхати ні в яку резиденцію. Спробувати втекти. Але чи зможе вона вижити в бігах, нічого не знаючи про Запасний світ? Та й Кастр їй не двозначно натякнув, що звинувачення у вбивстві з неї знято через її близькість до королівської родини. Але навряд чи Його Пресвітлість за неї заступатиметься, якщо вона втече. Замкнуте коло.

Ні, у Олени вже і так надто багато проблем, щоб додавати до них ще одну. Вона неохоче відклала телефон убік. Але не встигла випустити його з рук, як він задзвонив. Знову наречений? Не встиг піти, як уже скучив?

— Фея Елен? — пролунав з трубки неприємний шиплячий голос.

Від цього шипіння мороз пробіг по шкірі.

— Так.

— Ти впевнена?

Олена зіщулилася. Навіть наречений не запідозрив підміни, отже, її голос дуже схожий на голос Елен. Що тоді має на увазі людина на тому кінці дроту?

— Так, — повторила Олена.

— А як у тебе справи з магією, Феє? — зробивши саркастичний наголос на словах "магія" і "Фея", запитав шиплячий тип.

Господи, що він має на увазі?

— Привласнила собі чуже ім'я. Думаєш, тобі і здібності Феї передалися? Помиляєшся. Думаєш, підміни ніхто не помітить? Помітить. Я посприяю. Забирайся туди, звідки прийшла. Даю тобі на це три дні. Інакше Його Пресвітлості стане відомо, що ти самозванка. Ти ще, напевно, не знаєш, що в нашому світі роблять із самозванцями? Повір, це набагато гірше за Еурстенцель.

Шипіння в трубці стихло і Олену охопив істеричний сміх. Цей шиплячий тип навіть уявити собі не може, на які жертви готова вона піти аби забратися туди, звідки прийшла.