Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Лейло! Ходімо, нас нарешті впускають!

Чоловіче, ви про що? Чому зараз краще туди не ходити? Там теж ремонт затіяли, ха-ха?

Ні? Чудово. Отже, ми не завадимо нічому незаконному.

Чи завадимо?

Що ви мекаєте? Так, я вважаю, що заповідник нераціонально використовує гроші благодійних фондів. Дивіться, на останню оприлюднену пожертву можна було побудувати огорожу хоча б між містом сектантів та територією птаорі, але огорожі немає, зате головний ветеринар раптом запланував новий поверх вілли, а донька завідувача купила квитки на міжзоряний рейс для всієї родини.

Вибачте, але я сама визначу, чи правильно я все зрозуміла, чи ні.

Лейло, ви зі мною? Боїтеся?! Там недавно людину вбили і двох дівчат викрали? Дочок заступника губернатора, он воно як… Секундочку, хіба це не злочини Чорнокрилого Садівника?!

У місцевих інша думка, ясно… І на камеру озвучувати її ніхто не буде.

Нічого, блискавка не б’є в одне місце двічі. Ходімо!

Для пересування заповідником використовується або флаєр, або спеціально обладнаний позашляховик. Флаєр – якщо є конкретна мета, але я хочу подивитись усе зблизька, тому вибираю машину.

Красуня, так? Стінки прозорі, тож до природи рукою подати, а міцні ґрати захистять від хижаків.

О, нас чекає ще один турист! Добридень, я Катя. А вас як звуть? Рада зустрічі, Абло Каноло. Гарний капелюх та окуляри. Купили в кіоску біля входу? Я теж. Мені ще дали безкоштовно намисто і пообіцяли шоколадне морозиво після повернення.

Дозвольте до вас приєднатися? Флаєр – крута штука, але не для екскурсії. Пропоную називати це сафарі.

Ні-ні, Абло, сідайте попереду, адже ви прийшли першим!

Ха-ха-ха! Вибачте! Ніколи б не подумала, що ви водій.

Та все гаразд із вашою зовнішністю, просто мені здалось, що вимова у вас іноземна.

Тоді я сяду на заднє сидіння, щоб не заважати своєю балаканиною.

Лейло, ви куди?

А… Хороша ідея, мені теж не завадить зазирнути у вбиральню. Каску із планшетом залишу тут. Не вимикаюсь, бо ненароком заклеїла кнопки й не хочу зайвий раз віддирати ізоленту. Народе, не нудьгуйте! Ми скоро повернемось. Обіцяю, буде весело! Це ж мій останній вихідний перед тим, як розпочати справжні пошуки Сема. Я проведу його як останній день життя, бо завтра світ може змінитися.

Усім добра, перервемося на секунду. Йдіть поки що за попкорном.

/хвилина бездіяльності, невизначений шурхіт, тінь, потім з’являються волохаті чоловічі руки, до камери різко наближається асфальт і лунає звук удару/

Абло Каноло крізь зуби:

– Останній, день у неї, ха! Мала, ти навіть не уявляєш, наскільки близька до істини. Навіть не уявляєш.

/удар, удар, удар/

– Мля, що це?!

/планшет увімкнув сирену, волає: «Власнице, я загубився! Мене кривдять!» і летить за сонцем камерою вгору/

– Ну, ти…

/постріл, трансляцію завершено/