Читати книгу - "Бути другом, Інна Турянська"

— Хочеш, щоб у блохастика приступ стався  від високої концентрації дітей в будинку? — реготнув чоловік, — Та й взагалі, ти, Степане, не схожий на інтроверта.

— А ти не схожий на психа, але я ж знаю, що ти ним був, і є, — підморгнув Степан, — Прошу як друга, приїздіть. 

— Гаразд, підтримаю тебе як брата. Але відразу попереджаю, що з Гнатом я теж не говоритиму, — всміхнувся Артур. 

— Я тобі більше скажу, вчора Ліля подарувала мені брелок з лопатою. Сказала, що це подарунок від тата. Брелок з лопатою! - наголосив Степан на останньому слові. Артур більше не міг стримуватися. Приступ сміху накрив його з головою і він голосно реготав на всю автівку.

— Ну слухай, а це несподівано, — сказав між приступами сміху чоловік, — Бач, а ти казав, що Гнат зануда! А в нього, доволі таки, тонке почуття гумору, — все ще реготав товариш, як сам не свій.  

— Та Гнат просто засранець! Кажу тобі….

— Дай п'ять, брате! — вирішив підтримати Степана Артур, — Але брелок з лопатою, це…— знову вибухнув сміхом Артур… Степан і собі розреготався. Бо ось це був його вірний друг, це був саме той Артур, якого він знав. І цей друг знову сміявся і був щасливим, а від того був щасливим і сам Степан. 

###