Читати книгу - "Вибрані твори"

Й я — мов пташка, в сіті зловлена.

8 лютого 1950

Михайло Ситник. Олена Теліга
З циклу «Герої» — Пані Олено, застібніть пальто, Простудитесь. Такий холодний вітер!.. Шумів Дніпро і бився під мостом Об металеві шлюзи і ґраніти. По цей бік — Київ, що в огнях сторіч Нам карбував безмовно вічну славу, По той бік — Запоріжжя, давня Січ, Могили шведські, голуба Полтава... Вона ж стояла, мов живий маяк На самій середині України, — Щоб знали наші рідні люди, як Пообминути пагубні руїни. А з двох боків — споріднені кати Шаліли вперто у кривавім герці... Вона ж стояла, як одна з святих З відкритою до нас душею й серцем. Горіли очі золотим вогнем, Були вуста затиснуті до болю. — Вперед, безумні, скорше перейдем Смертельний вир, наїзників сваволю! ...Коли б усі дивилися на ню, Як на свою, як на земну богиню, — То вистачило б нам усім вогню Донести наші стяги жовто-сині, А так, два змії на отім мосту Скрутилися, пустили смертну піну І ми згубили осяйну мету На самій середині України. Та тільки пісня та неповторима, Що вирвалась з її душі на світ, — Уже навчила нас — її очима Дивитися на схід, на рідний схід.

1950

Михайло Ситник. Іван Ірлявський
З циклу «Герої» Я так Тебе запам’ятав: Поділ. Вірші. Теліга... і гучні «Літаври». І в дніпровому дзеркалі-воді Ті романтичні силуети Лаври.