Читати книгу - "Вибрані твори"

А ми на березі у пізній час Розклали на піску шумне багаття, І я помітив у Твоїх очах Той синій смуток Твого Закарпаття. І наші мрії огортав туман, Змішавшися із цим химерним димом. Ось і Софія. Кам’яний Богдан І на горі Великий Володимир. Хіба ж не так, як у Твоїх віршах? Чого ж Ти запечалений і строгий? Хай відпочине тут Твоя душа, Ще ж попереду претяжкі дороги. Я знаю, хочеш випить до кінця Романтики п’янкий, солодкий трунок. Жорстокі люди, кам’яні серця, Льодово-смертний музи поцілунок — Усе, усе змішалося нараз, Та ще й чужі солдати, як омана, Й виконуєш Ти бойовий наказ Із честю рядового партизана. Вірші Твої, мов кулі вогневі Впиваються катам у серце, в чоло... І час на замерзлій траві Замріявсь над Дніпром, як білий голуб. Зима. Прощання. І остання путь. І сльози матері на Закарпатті... Вітри по всьому краю рознесуть Незгаслі іскри нашого багаття.

1950

Віра Смерека. Подрузі Олені Телізі
Ти зросла в Україні незнаній І свідомо полюбила її У віддаленні — гіркім скитанні На байдужій тобі чужині. Ти вогнем загорілась священним І на спал йому все віддала. Стало в світі для тебе буденним, Все, що дарить взамін чужина. І тоді на шляху тім натхненнім Ти зустріла, як долі наказ, Еміграції коло замкнене, Що сама собі пише указ. Чистим подихом рідного краю У священнім натхненні своїм Ти повіяла подихом маю