Читати книгу - "Стів Джобс"

I Apple подала в суд на HTC (і, відповідно, Android) зі скаргою на порушення її 20 патентів. Серед них — патенти на сенсорність; посунути, щоби відкрити; подвійне натиснення для збільшення; защіпити та відпустити і сенсори, які визначали, в якому положенні перебуває апарат. Вдома, після того як судовий позов уже був написаний, Джобс був таким злим, яким я його ніколи ще не бачив:

Ми в нашому судовому позові написали: «Google, ти, трясця твоїй матері, передерла все з iPhone, а твої продажі розорили нас». Величезна крадіжка! Я боротимуся до смерті, якщо треба буде, я витрачу кожен цент із тих 40 мільярдів доларів, які є в Apple, щоби довести правоту.

Я знищу Android, бо це крадений продукт. Я навіть можу почати ядерну війну з цим. Вони страшенно бояться, бо знають, що винні. Всі інші продукти від Google, крім пошуку, — Android, GoogleDocs — лайно.

Після цієї тиради Джобс отримав телефонний дзвінок від Шмідта, який склав свої повноваження у правлінні Apple минулого літа. Він запропонував сходити на каву, і вони зустрілися в кафе в торговому центрі у Пало-Альто.

— Половину зустрічі ми провели за обговоренням особистих справ, а іншу половину говорили про його бачення того, що Google вкрала дизайн інтерфейсу в Apple, — пригадував він.

Коли вони розмовляли про Google, Джобс говорив практично сам. Та компанія обдерла його, як липку, обурювався він.

— Ми спіймали тебе на гарячому, — сказав він Шмідту. — Мене не цікавить стабільність. Мені не потрібні твої гроші. Якщо ти запропонуєш мені п’ять мільярдів доларів, я не візьму їх. У мене купа грошей. Я лише хочу, щоби ти перестав використовувати наші ідеї в Android — і все.

Вони так ні до чого і не домовилися.

За цим диспутом розгорівся ще один конфлікт, який отримав великий історичний резонанс. Google представила Android, як «відкриту» платформу: відкритий код був доступний для всіх, хто виробляв технічне забезпечення, і вони могли вбудовувати його у планшети чи мобільні телефони, які виробляли. Джобс, звичайно ж, віддано вірив у те, що Apple має тісно інтегрувати програмне забезпечення з технічним. У 80-х роках Apple не дала ліцензії на використання своєї операційної системи Macintosh, і Microsoft стала першою на ринку, ліцензуючи свої системи для багатьох виробників технічного забезпечення і, як уважав Джобс, передираючи інтерфейс Apple.

Порівняння між тим, що Microsoft витворяла в 1980-х, і тим, що робила Google в 2010 році, було не зовсім коректним, але було багато спільного, що робило обидві ситуації нестійкими та скаженими. Вони проілюстрували найбільше питання дебатів цифрової ери: відкрите проти закритого, або, як сказав би Джобс, інтегроване проти фрагментованого. Чи й справді було краще так, як вірила Apple і Джобс, щоби програмне і технічне забезпечення було об’єднане і давало користувачам повне, але просте враження? Чи було краще давати користувачам і виробникам більше вибору, щоби звільнити місце для новацій, створюючи системи програмного забезпечення, які можна модифікувати та використати на інших приладах?

— Стів бачить лише певний спосіб, у який він хоче керувати Apple, і це той самий спосіб, який був двадцять років тому. Тобто він показує те, що Apple — це чудовий новатор закритих систем, — говорив мені згодом Шмідт. — Вони не хочуть, щоби люди були на їхній платформі без дозволу. Перевагою закритої платформи є контроль. Але Google вірить, що відкритість — це кращий підхід, бо це веде де більшого вибору, конкуренції й асортименту.

То що ж думав Білл Ґейтс, коли бачив, як Джобс із його закритою стратегією, боровся проти Google так, як 25 років до того він боровся проти Microsoft?

— Є деякі переваги у закритості, як-от контроль над враженнями клієнта. І в тому він справді переважав, — розповідав мені Ґейтс.

Але відмова ліцензувати операційну систему Apple, додав він, дала таким конкурентам, як Android, шанс прозвучати гучніше. До того ж, аргументував він, конкуренція між різноманітними виробниками і пристроями веде до збільшення асортименту товарів і новацій.

— Ці компанії не будують піраміди біля Центрального парку, — говорив він, маючи на увазі крамницю Apple на П’ятій авеню в Нью-Йорку, — а вигадують новації, засновані на конкуренції за клієнта.

Більшість удосконалень персональних комп’ютерів, зауважив Ґейтс, з’явилися тому, що у клієнтів був широкий вибір, і колись так само буде і в сфері мобільних технологій.

— З часом, гадаю, відкриті системи переможуть, але це лише моя думка. У довгостроковій перспективі не можна притримуватися такої послідовності.

Джобс вірив у таку «послідовність». Його віра у контрольованість і закритість залишилася непохитною навіть тоді, коли в Android з’явилася частка на ринку.

— Google каже, що ми здійснюємо більший контроль, ніж вони, що ми закриті, а вони відкриті, — ремствував він, коли я повідомив йому про те, що сказав Шмідт. — Але подивися на результат: Android — це просто жах. У нього є різні версії і розміри екранів, більше як сотня варіацій.

Джобс уважав огидним те, що підхід Google із часом може підкорити ринок.

— Мені подобається повністю відповідати за враження клієнта. Ми робимо це не для того, щоби заробити. Ми робимо це, щоби випустити чудову продукцію, а не лайно, як Android.

Flash, App Store та контроль

Джобсова наполегливість у намаганні контролювати все і вся проявилася й у інших конфліктах теж. На зустрічі, де він напав на Google, він також атакував мультимедійну платформу для веб-сайтів Flash від Adobe, яка, за його словами, була зроблена людьми з двома лівими руками та без клепки в голові. iPod і iPhone, сказав він, ніколи не використовуватимуть Flash.

— Flash, зі своїми нікчемними показниками роботи та страшенними проблемами щодо безпеки, — це пародія на технологію, — сказав він мені пізніше того тижня.

Джобс навіть заборонив програми, які, використовуючи компілер, створений Adobe, перекладали кодування Flash, і за рахунок чого досягалася сумісність із операційними системами Apple. Джобс із презирством ставився до використання програм-компіляторів, які дозволяли розробникам, раз написавши свою програму, використовувати її на різних операційних системах.

— Дозволити Flash доступ на різних платформах, означатиме, що все спрощуватиметься до найнижчих стандартів, — сказав він. — Ми втратили чимало зусиль для того, щоби зробити нашу платформу кращою. Тому нехай розробники використовують наші кращі властивості, тож таким чином і їхні програми працюватимуть на нашій платформі ліпше, аніж на будь-якій іншій.

Тут він був правий. Утратити особливості своїх платформ, те чим вони відрізнялися від інших, й дозволити їм