Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

– А ось зараз побачиш, – засміялася я, дивлячись, як з-за рогу будинку статечно випливає мама Тоніро, навколо якої весело скаче кудлате дівчисько. – Тільки прошу тебе, не лякайся. Ніхто нічого поганого тобі не зробить.

– Світлих днів, Вікторіє! – привітала мене Іреїм мовою перевертнів. Її обличчя сяяло теплою усмішкою.

– Ба, – не витримала мала, ледве я встигла привітатися у відповідь, – правда можна?

– У господині спитай, – докірливо похитала головою її бабуся.

– Вікторіє, – широко розплющені оченята благально дивилися на мене, – альфа сказав, що ти покликала нас купатися? Це правда?

– Правда-правда, – підтвердила я, кинувши погляд на Гуторіну, яка була зовсім дезорієнтована. Вона не зрозуміла ні слова з розмови, і чого треба не боятися, доки не знала, але підозріло поглядала на матір Тоніро.

А Міка, отримавши дозвіл, зробила те, що я від неї й чекала: щасливо верескнула і, миттю обернувшись звіром, з розгону стрибнула до нас у басейн.

Справжній водоспад впав на наші з Ольгою голови, тільки подруга цього, на мою думку, навіть не помітила. Вона на всі очі витріщалася на Міку.