Читати книгу - "Примхлива мрія, Agrafena"

Сподіваюся, Гуторіна мене не приб'є за таку демонстрацію другої іпостасі перевертня

Маленька вовчиця, якщо не брати до уваги, що вона розміром з велику вівчарку, поводилася як звичайне цуценя: борсалася, відчайдушно молотила лапами, обгортаючи нас бризками, мотала головою, через що її вуха голосно і смішно шльопали.

– Іреїм, – засміялася я, – приєднуйся до нас. Але, будь ласка, не перетворюйся на звіра. Боюся, ще одну вовчицю моя подруга не витримає.

А задоволена Міка, сама того не знаючи, продовжувала втілювати мій план.

Мій розрахунок виявився правильним. Льолька з цікавістю спостерігала за дівчинкою, що веселилася, і навіть не помітила, як Іреїм, скинувши з себе подобу сукні, приєдналася до нас.

– Вікторіє, – зам'ялася жінка, – я тут дещо почула. Чи правда, що ця дівчинка...?

– Правда, – перервала я її. Раптом випадково перейде на нашу мову, і Ольга дізнається не від мене, що в неї вже є наречений. – Тому треба допомогти їй звикнути до вигляду вовка.

– Віка, – Гуторіна повернула до мене мокре обличчя і несміливо посміхнулася, – а можна мені доторкнутися до неї?

Слава всім відомим мені богам! Перший крок зроблено, перший бар'єр подолано!

– Міко! – гукнула я веселу вовчицю.

Білий звір повернув голову в наш бік і запитливо підняв брови. Так і було!

– Міка, моя подруга запитує дозволу торкнутися тебе.

Вовчиця розкрила свою зубасту пащу, вишкірившись у щось схоже на усмішку, і підпливла ближче до нас, підставивши своє вухо Ользі.

– Це просто неймовірно! – шепнула Гуторіна, легенько торкаючись мокрої шерсті. – Я гладжу вовка!

Але непосидюче дівчисько порушило всю урочистість моменту. Прямо перед носом Гуторіної вовчиця щосили ляпнула лапою по воді, оббризкавши її.

– Ах ти ж, маленька нахабнице! – обурилася подруга і, набравши повні долоні води, хлюпнула на дівчинку. Міка ухилилася і знову шльопнула лапою перед Льолькою.

– Ну, тепер ти попалася! – вигукнула Гуторіна і ребром долоні вдарила по поверхні води в сторону маленької пустунки.

Міка зачмихала і грізно рикнула, але це не справило на Гуторіну жодного ефекту. Подруга склала руки на грудях і зарозуміло подивилася на білого звіра.

Не дочекавшись реакції на свої погрози, Міка різко рвонула вперед, ударила суперницю лобом у плече і миттєво розвернулася, щоб втекти.

Льолька кинулася за нею і встигла схопити за хвіст. Так і попливла, захоплена сильним звіром маленької дівчинки.

– Оце так, – глибокодумно пробурмотіла я, – тендітна дівоча психіка – це щось незбагненне.

І ми з Іреїм одночасно розреготалися.

Через пів години бабуся Міки, пославшись на справи, вибачилася і, забравши з собою внучку, пішла додому. А ми з Льолькою лягли на покривало і насолоджувалися променями гарячого сонця Аррінолісса.

– Віка, – гукнула мене подруга, і я розплющила очі, – чому ти мені нічого раніше не розповідала?

– Вибач, Оль, я просто не могла.

– Це означає, – насторожилась Гуторіна, – що тепер можеш?

– Я чекала, коли ти про це спитаєш, – спокійно промовила я. – Так, тепер можна, тому що скоро на тебе заявить права перевертень, якому виявилася парою ти.

– Ти пожартувала зараз? – витріщилася на мене Льолька. – Звідки це відомо? До мене ніхто й близько не підходив!

– Це я попросила Павла дати слово, щоб ніхто з перевертнів до тебе не наближався.

– Тоді як? – здивовано закліпала очима подруга.

– Іноді й підходити не треба, – я сіла і погладила Ольгу по плечу. – Іноді достатньо однієї невеликої несправжньої троянди, щоб виникло справжнє почуття.

– О, Боже! – злякано прошепотіла Льолька. – Це той приголомшливий красень? Віко, він мене кине через три дні! Я навіть не буду намагатися будувати з ним стосунки. Він же, як Аполлон! Я проти нього…

– Ольга! – різко перебила подругу, що зовсім зневірилась у собі – Ти нічого не зрозуміла? Слай – це твоя пара! Для нього це кохання з першого погляду і назавжди. Він ніколи тебе не покине і не зрадить! Можеш сперечатися, або відмовлятися, але для нього твоя відмова буде, як ніж у серце. Тож готуйся до серйозної облоги.

– Я не вірю! Він такий, такий…

– Оль, справа не в тому, який він, а в тому, хто він. Слай – вовк-перевертень. Чи зможеш ти це прийняти? Якщо так, то ти зробиш щасливим чоловіка, який вже перестав мріяти про свою кохану. У відповідь він зробить усе, щоб щасливою стала і ти.

***

Наступного ранку мої почуття були геть розтріпані. Хтось може сказати, що всі жінки мріють про весілля, але це не так! От, наприклад я, сьогодні зовсім не хочу заміж.

Ну, по-перше, я вже, нібито, одружена, хоча весілля ще не було. По-друге, зараз зовсім не той настрій, щоб веселитися.

 Розумію, що, начебто, все до цього йшло, але це мене не заспокоює, і я почуваюся зовсім паршиво. Як можна йти заміж, коли все навколо дратує?

Субота – день нашого весілля з Павлом, а я сиджу в коротенькому халаті і невидючим поглядом дивлюся на свою весільну сукню. Ольга спочатку намагалася заспокоїти мене і переконати почати збиратися, але я не хотіла нічого робити. Тоді вона непомітно поцупила мій телефон і подзвонила нареченому.

– Аполлінарію, вона передумала, – почула я з-за спини.

Я різко обернулася і злобно глянула на зрадницю.

– Ні-ні! Бачити наречену вранці у день весілля – погана прикмета!

Пауза на секунду, потім кивок у знак згоди.

– Ну так, прийти на власне весілля взагалі без нареченої – це ще гірша прикмета.

Ольга вимкнула телефон і поклала його на стіл.

– Поняття не маю, – пробурчала я, – чому я з тобою, взагалі, досі дружу?

– Віриш, – посміхнулася Гуторіна, про всяк випадок, ховаючи білу мереживну сукню в шафу, – сама постійно ставлю собі це питання? Ти ж абсолютно непередбачувана і ще, як виявилося, – хижа.

Я у відповідь тільки кровожерливо примружилася. Приховати від подруги, що я теж маю безпосереднє відношення до клану перевертнів, я не могла.