Читати книгу - "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"

- Про Тутмоса думаєш?

- Так, - ледь помітно кивнула Аелін.

- А не варто. Він – одружений чоловік і, як те годиться, дбає про свою хвору дружину. Хоч зараз у їхніх стосунках настала криза, але вони кохають одне одного і тому намагаються подолати її разом. Саме тому тобі не місце поряд із ними.

- Я знаю, - знову ледь помітно кивнула Аелін і з її очей потекли сльози. – Але іноді і мені хочеться, щоб бодай хтось і про мене подбав…

- Обов’язково знайдеться такий, але спершу тобі потрібно заспокоїтися і поки самій подбати про своє здоров’я. Для початку, можна пройти ряд обстежень у медичній клініці.

- Навіщо? – не зрозуміла дівчина. – Хіба і так не зрозуміло, що я назавжди залишуся потворою…

- Ніяка ти не потвора. Тобі лише зроблять кілька операцій у найкращому медичному центрі у Магр.

- За які кошти?! Ви що, знову знущаєтеся наді мною?! – у голосі Аелін лунали образа, гнів та відчай.

- За ті, які я вже встигла перерахувати на рахунок медичного центру пластичної хірургії у Магр. Тож, після завершення космічних перегонів ти полетиш на Землю лікуватися.

- Ні… я не можу, - розгубилася дівчина, коли почула слова білявки. – Таке лікування коштує цілого статку. Навіть, якщо я цілодобово важко працюватиму, я ніколи не зможу повернути Вам таку велику суму.

- Нічого мені не потрібно повертати. Вважай, що я роблю тобі подарунок на день народження.

- Але навіщо? Хто я для Вас? – запитала Аелін. А потім відразу ж вирішила відповісти на своє запитання: - Стороння людина.

- Ти – моя подруга, щира та дбайлива. Для мене гроші – не проблема, а ось справжній друг чи подруга – цінний скарб. Коли у мене були проблеми та негаразди, то на цій бісовій турбазі лише ти одна не відвернулася від мене. Ти можеш зневажати мене за мої недоліки та жахливу поведінку, навіть ненавидіти, але я завжди пам’ятаю добро, тому буду вдячна тобі за нього. Якщо ж ти відмовишся від моєї допомоги, то я силоміць потягну тебе на Землю і таким чином не дам тобі продовжувати руйнувати власне життя. Якщо ти сама не хочеш подбати про себе, то це зроблю я. Тож, щоб більше я не чула від тебе жодної відмовки і те як ти обмовляєш себе.

- Гаразд, - здалася дівчина. – Хіба з Вами посперечаєшся? Буду винна Вам до самої смерті.

- Ти нічого не винна мені! Я буду лише рада тому, що ти одужаєш і зможеш нормально посміхатися, їсти та розмовляти. Я хочу, щоб ти була щаслива, адже ти на це заслуговуєш. Але не поряд з Тутмосом чи кимось схожим на нього. Але і ти сама повинна докласти для цього зусиль.

- Гаразд, я спробую, - пробелькотіла Аелін, але щоб іще більше не розплакатися, вирішила змінити тему розмови. Тому наступної миті запитала білявку: - Вечеряти будете?

- Мабуть, що ні…

- Чому? Ви цілий день були у офісі і я не бачила Вас у їдальні…

- Я хочу їсти, але не буду. У мене погане передчуття.

- Якась дивна причина, щоб відмовитися від їжі.

- Просто, здається, я знову «влипла» у халепу…

- Що сталося? – насторожилася Аелін.

- Я та Реайя уклали з королевою парі. Якщо пілот-гонщик з команди «ДЖУ-ДЖУ» потрапить до першої половини сотні фінішерів у фінальній гонці на космічних глайдерах, то я та Реайя у її присутності з’їмо цілий ящик кремових тістечок Мамуни. Мені здається, що ми програємо це парі і щоб не осоромитися перед Її Величністю мені краще поки нічого не їсти.

- Що за дурниця?! – обурилася Аелін через нерозважливість білявки. – Зараз не їстимете та ще й фінальна гонка триватиме вісім годин. За цей час від голоду можна ноги простягнути.

- І не кажи… Але парі – є парі, чорт забирай. Тож, добраніч. Якщо завтра не помру від переїдання, то ти обов’язково полетиш на Землю і будеш лікуватися.

- Робіть, як знаєте, - промовила дівчина і замовкла на якусь мить. Потім вона пильно глянула на білявку, яка знімала з себе одяг, зніяковіла і тремтячим від хвилювання голосом тихо промовила: - Дякую Вам, Помпоніє… але я боюся операції…

- Не варто. Твоїм лікуванням займатимуться професійні хірурги, а не бог знає хто, як було до цього, - промовила Пона, заходячи до ванної кімнати.

Від здивування Аелін більше не могла і слова вимовити. Їй важко було збагнути те, що після смерті її батьків, вперше хтось вирішив подбати про неї та ще й зовсім безкорисно. Її спантеличена свідомість була наче у тумані і їй потрібен був час, щоб «перетравити» усе.

Тож, коли вона нарешті приготувала вечерю, Пона вже міцно спала у своєму ліжку. Коли ж Аелін повечеряла та зібралася лягати спати, то, пильно дивлячись на білявку, гадки не мала, що саме так швидко її зморило і через що вона лягла спати раніше ніж сама Аелін. Зазвичай, завжди було навпаки.

Коли ж обидві дівчини прокинулися рано-вранці, то Аелін відразу ж узялася готувати сніданок. Як тільки нехитрі страви були готові, то Пона ввічливо відмовилася їсти їх, тому що відчуття того, що вона та Реайя програють парі і досі не покидало її. Королева не була дурною, тому вміла аналізувати інформацію та робити правильні висновки. Хоч вона досить недовго спостерігала за космічними перегонами, але при цьому була досить уважною. Тож, зважаючи на її впевненість, можна було сподіватися на те, що її співвітчизник – Реті Абогу таки міг потрапити до першої півсотні фінішерів.

Так і сталося. Він був єдиним представником команди «ДЖУ-ДЖУ», який брав участь у фінальній гонці, тому доклав максимум зусиль, щоб показати гарний результат. Тож, коли він фінішував десятим і був цим дуже задоволений, оскільки космічний глайдер не був його улюбленим видом змагального транспорту.

Тож, прогноз Реайї не справдився і королева Тамаріс була рада і дуже задоволена собою, тому що виграла парі. Розуміючи це, вона хитро посміхнулась і промовила до розгубленого хлопчика:

- Завтра ж зранку я з радістю зустрінуся тут з вами обома.

- О, ні… - застогнав Реайя.

- Ну, добу я вже не їла, можу іще до завтра також нічого не їсти, - зауважила Пона, дивлячись з співчуттям на хлопчика. – Тож і тобі раджу сьогодні не наїдатися.