Читати книгу - "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"

- Ну, чому так сталося?! Я ж був впевнений у тому, що Курт Метьюз виграє цю фінальну гонку також і він справді фінішував першим, другим був Сет Грін з «TRACKERS» і лише третім – Тревіс Джонс з «RED SPRINTERS», четвертий – Елвіс Шуман, теж з «RED SPRINTERS», п’ятий – Дмитро Тарнов з «LUCKY BOYS», шостий - Сонні Дейл з команди «SPEED FIGHTERS», сьома – Віта Кубік з «SUPER GIRLS», восьмим та дев’ятою фінішували близнюки з команди «RED SPRINTERS» і десятим – Реті Абогу з команди «ДЖУ-ДЖУ»… Десятим! Цього просто не могло бути! – Реайя був у розпачі.

- А не варто було так сильно його недооцінювати. Тож дарма ти його мало не до аутсайдерів записав. Тому я і виграла парі. Тепер тобі та Помпонії доведеться завтра прийти сюди і добряче поласувати моїми улюбленими кремовими тістечками.

- Ваша Величність, а може не треба? – тихо запитав хлопчик, дивлячись на королеву винуватим поглядом. Та ж виглядала дуже щасливою та настільки задоволеною, що Поні на мить здалося, що бадуляр, який прикрашав її високе чоло яскравіше засяяв.

- Нічого не хочу чути! Я виграла парі, то ж маєш виконати те, що обіцяв.

- Ну, гаразд, - промовив Реайя і важко зітхнув, розуміючи, що йому таки не уникнути щедрої «дегустації», за час якої йому та білявці доведеться з’їсти зо три десятки великих тістечок. У королеви був гарний апетит і тому саме такий розмір цих кондитерських виробів був їй до вподоби.

Після короткої символічної церемонії привітання і нагородження чемпіона та інших призерів, Курт та інші представники команди «BLACK ARMADA» відразу ж повернулися на планетоїд Луна-202. Хоч він знову здобув титул чемпіона, але, окрім радості, ним також оволоділа і сильна втома. Фінальна гонка була не лише тривалою, а й дуже небезпечною та виснажливою.

Абсолютно усі фіналісти доклали усіх можливих, а ті з них, що іще й брали участь у вчорашній фінальній гонці на гравітраках, ще й неможливих зусиль, щоб здобути такий бажаний титул чемпіона. Тож, якби судді змагань не виділили для пілотів-гонщиків два дні на відпочинок перед фінальною гонкою на космічних болідах, у якій Курт також мав стартувати, то він би її не витримав. Те ж саме можна було сказати і про інших пілотів-гонщиків, які стартували у двох попередніх фінальних восьмигодинних гонках.

Тож, коли уся команда опинилася у котеджному містечку турбази, то усіх її представників радо зустрів власник, якого найбільше порадували результати Курта. Як тільки вони зустрілися, то граф Віктор ікт Раук відразу ж вирішив привітати його з здобуттям перемоги, від якої і досі усі були під враженням.

- Курт, я вітаю тебе з другою перемогою поспіль на цих космічних перегонах. Це просто неймовірно! На справді, я гадав, що можу лише сподіватися на здобуття тобою великої кількості залікових балів, для покращення загальних результатів усієї команди, що мало б позбавити її ганебного статусу аутсайдера і гарантувало б право участі у наступних космічних перегонах, а ти зміг здобути перемогу у обох фіналах.

- Дякую за привітання, Ваша Ясновельможність, але я лише виконую завдання згідно укладеного нами контракту та приватної угоди, яка стосується порятунку мого молодшого брата…

- Так, я дуже задоволений результатом нашої співпраці, тому у мене для тебе є сюрприз.

- Який іще сюрприз? – насторожився Курт.

- Він чекає на тебе у твоїй кімнаті. Гадаю, що він порадує тебе. До нашого невеликого святкування можеш приєднатися тоді, коли забажаєш, адже воно влаштоване на твою честь. Вечеря буде у окремій великій залі їдальні.

- Дякую, Ваша Ясновельможність, але не варто було… - зніяковів Курт, тому що не звик до такої великої кількості уваги до своєї, як він вважав, скромної персони.

- А я гадаю, що варто. Ти зробив просто неможливе і тепер до нашої команди організатори високого рівня змагань не будуть ставитися зневажливо, вважаючи усіх її пілотів-гонщиків невдахами. Коли ти приєднався до команди «BLACK ARMADA», то усі мої хлопці почали заповзято тренуватися і їхні результати значно покращилися. Я вдячний тобі за це і, після завершення малих космічних перегонів, я хотів би почути твої побажання стосовно покращення конструкції та функціонування гравітраку, космічного глайдера та боліда… Звісно, якщо такі ти помітив під час гонки та подолання перешкод на треку. Завдяки ним інженери та конструктори з експериментальних цехів підприємств моєї корпорації «BLACK and WHITE technologies» знатимуть, які зміни потрібно буде внести у конструкцію нових моделей цих видів малого космічного транспорту з метою загального їх покращення. А ще, я хочу запропонувати тобі продовжити співпрацю з командою «BLACK ARMADA» на кращих умовах. Саме зараз не варто відповідати мені. Уважно обдумай умови нового контракту і коли будеш готовий, тоді обговоримо усе у більш приватній обстановці.

- Гаразд, Ваша Ясновельможність, але… - Курт був дуже зацікавлений сюрпризом графа і хотів якнайшвидше побачити його. Десь у глибині душі він відчував, що він стосується порятунку його молодшого брата.

- Звісно, Курт, я усе розумію, тому не затримуватиму тебе, - промовив граф Раук з стандартно-ввічливою посмішкою на своєму неприродньо блідому обличчі.

Тож, наступної миті Курт швидко пішов до своєї кімнати. Йдучи коридорами та спускаючись ліфтом, він не помічав усіх тих, хто траплявся у нього на шляху і на їхні привітання з перемогою. Він лише машинально кивав у відповідь і швидко рушав далі, аж поки нарешті не опинився біля дверей своєї кімнати.

На якусь мить він затамував подих, глянув на двері, а потім різко відчинив їх, не бажаючи більше терзати себе сумнівами та здогадками. У кімнаті панувала напівтемрява, а у кріслі, що стояло поряд з невеликим столом, він помітив темний силует. Курт не бачив його обличчя, але не зважаючи на здивування, вже розумів, хто саме перед ним знаходиться. Він просто це відчував.

- Крістіане, невже це справді ти? – тремтячим голосом запитав Курт.

- Так, брате. Швидше заходь і зачини за собою двері, - промовила темна постать. Потім вона встала з крісла і потягнулася рукою до вмикача, щоб увімкнути основне освітлення.