Читати книгу - "Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі"

- Ти можеш розповісти все-все, що бачив і чув?

Павлик подумав кілька секунд і кивнув.

- Пил, - знову видав хлопчик. - Багато пилу. Він лаявся, крутився, як злий змій. А потім поклав голову на землю і заснув. І я зміг піти додому...

Він радісно глянув на маму, вирішивши, що з поставленим завданням впорався «на відмінно», чекаючи похвали.

Обидва дорослих ошелешено мовчали, марно намагаючись перекласти образне мислення дитини в реальну картину того, що відбувалося.

- Звучить так, ніби ця... змія, - обережно добираючи слова, Володимир не полишав спроб дізнатися більше, - пропустила тебе.

Павлик байдуже знизав плечима, відверто занудьгувавши від заведеної теми.

- Мама сказала чекати в будиночку, якщо страшно й голосно, - дещо різкувато підсумував хлопчик. - Я чекав. Мама сказала рахувати. І я рахував, і дихав, як матуся сказала. А потім просто пішов додому. Тому що матуся ніколи мене не обманює, - упевнено заявив він. - І вона мене знайшла.

Вважаючи розмову завершеною, він шумно зітхнув і уткнувся Любі носом у шию.

Жінка розімліла в обіймах рідних дитячих ручок.

Володя тим часом губився в здогадах. Нісенітниця якась виходить. Що за пил міг стерти з лиця землі ціле місто? Разом з усіма його мешканцями! Якщо не брати до уваги мурах, звісно.

Його не полишала думка, що, можливо, десь іще є будівлі, подібні до школи, в яких встигли сховатися люди. Хтось же подбав про них, встигли попередити. От тільки що далі?

Вони сидять у тому підвалі, як щури, замкнені в клітці. Вийди вони й... А що? Знову глухий кут, відчай і внутрішнє метання.

Тепер на його руках не тільки дивовижна жінка, а і її не менш дивовижний малюк. Вони немов виткані зі світла. І вони вижили. А що він, сильний чоловік? Як він збирається захищати їх?

Вкотре скуйовдивши волосся рукою, відійшов убік від вікна. Треба озирнутися і зрозуміти, що робити далі. Треба відпочити, спробувати вирівняти дихання і почати конструктивно діяти. З цього й почне.