Читати книгу - "Ім'я Рози, Умберто Еко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
288
На краю Африки, амінь (лат.).
289
Чорна, але гарна (лат.). Див.: ПП 1,5.
290
Смерть — спочинок для подорожнього, кінець усіх трудів (лат.).
291
Алюзія на сучасного французького філософа-постмодерніста Ж.-Ф. Ліотара, творця нарратології. У романі немало таких прихованих натяків на сучасні реалії.
292
Щоб вибухнув сміхом, від реготу скорчився! (Лат.).
293
Багатий на сльози сей день, Коли встає з попелу Провинний муж на Суд: Боже, пощади його! Милосердний Господи Ісусе, Дай їм супокій (лат.).
294
Вечеря Кипріяна (лат.).
295
Монаших витівок (лат.).
296
Я любив жартувати; то ж прийми це, Папо Йоане. А якщо хочеш, й сам можеш посміятися (лат.).
297
Впав зі сміху Ґавдерих Захарія захоплений, Простягнувшись на ліжку, Повчає Анастасій… (лат.).
298
І. ар. Про вислови деяких дурнів, II. сир. Єгипетська книжка про алхімію, III. Пояснення магістра Алькофріби про вечерю блаженного Кипріяна, єпископа Карфагенського, IV. Безголова книга про безчестя дівиць і любовні походеньки повій (лат.).
299
Сувора обережність (лат.).
300
Мається на увазі папір, який тоді був рідкістю.
301
Голос, дихання, биття (лат.).
302
Матеріальна підміна (лат.).
303
Як сказане… як суще (лат.).
304
Про безчестя дівиць і любовні походеньки повій (лат).
305
1 Кор 7, 9.
306
Див. Йов, 8.
307
3 усього тіла язик зробив (лат.).
308
Помилуй (лат.).
309
Од 10, 4; 9.
310
Фаларіс — тиран міста Акраганта (суч. Агрідженто, Сицилія), який правив у VI ст. до Р.Х. і славився своєю жорстокістю. Своїх ворогів, за легендою, він підсмажував у величезному розжареному мідному бику (див.: З Мак 5, 12–27).
311
Треба відкинути драбину, піднявшись по ній (старонім.).
312
He в землетрусі Господь (лат.). Див.: 1 Цар 19, 11.
313
Нічиєю річчю (лат.).
314
Бери і читай (лат.). Ось як св. Августин у своїй Сповіді оповідає про своє навернення: якось, будучи в пригніченому настрої, він почув голос, який сказав йому: «Бери і читай». Він відкрив навмання Біблію, прочитав слова з Рим 13,13–14, і душа його умиротворилася.
315
Де тепер слава Вавилона? (Лат.) Цитата з поеми Бернарда Клюнійського (XII ст.) «De contemptu mundi», гіркої сатири на занепад і зіпсутість церкви.
316
Цитата з відомого вірша Франсуа Війона (1431–1463) (переклад Григорія Кочура).
317
Натяк на твір німецького гуманіста Себастьяна Бранта (1458–1521) «Корабель дурнів».
318
Як хосенно, як приємно і як солодко сидіти на самоті, мовчати і розмовляти з Богом! (Лат.) З твору Томи Кемпійця «Soliloquium Animae».
319
Бог — чисте ніщо, його не торкається ні «тепер», ні «тут»… (Нім.) — цитата з німецького поета Анґелуса Силезіуса (1624–1677).
320
Вчорашня роза зостається в імені — голі маємо ймена (Лат.). Цитата з поеми Бернарда Клюнійського (див. вище).
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ім'я Рози, Умберто Еко», після закриття браузера.
