Читати книгу - "Стів Джобс"

Коли Арт знову зауважив, що в людей складається враження, начебто Apple зарозуміла, Джобсу це не сподобалося. Це не вписувалося в його чорно-біле, правильно-хибне бачення світу. Apple була компанією, яка стояла на принципі, вважав він. Якщо інші цього не бачили, то це ще не було вагомою причиною для того, щоби Apple прикидалася смиренною.

Наступною реакцією Джобса було образитися. Він сприйняв критику особисто, і це завдавало йому емоційного болю.

— Стів, за своєю суттю, ніколи не робить речей, які вважає відверто неправильними, як то роблять деякі інші чисті прагматики в нашому бізнесі, — сказав Левінсон. — Тож якщо він відчуває, що правий, то буде просто стояти на своєму, замість того щоби сумніватися в собі.

Левінсон просив Стіва, щоби той не впадав у відчай. Але Джобс таки почав депресувати.

— Так пішло воно до бісової матері, воно того не варте, — сказав він Левінсону.

Зрештою, Тім Кук зміг пробудити Стіва з летаргічного сну. Він переказав йому чиїсь слова, начебто Apple перетворювався на новий Microsoft, самовдоволений і зверхній. Уже наступного дня Джобс змінив своє ставлення.

— Давайте розберемося, що це все значить, — сказав він.

Коли дані про скинуті дзвінки надійшли від АТ&T (одна з найбільших американських телекомунікаційних компаній. — Прим, пер.), Джобс усвідомив, що проблема таки існувала, хоча й не настільки страшна, як громадськість її показувала. Тож він прилетів із Гаваїв. Але перед тим, як вилітати, подзвонив деяким людям. Настав час зібрати пару старих, надійних друзів, мудрих людей, які були з ним протягом ранніх днів Macintosh тридцять років тому.

Перший дзвінок був до Реґіса Мак-Кени, гуру піару.

— Я лечу з Гаваїв, щоби розібратися з тією антеною, і хочу витрясти з тебе дещо, — сказав йому Джобс.

Вони погодилися зустрітися о 13.30 наступного дня в залі, де проходили засідання ради директорів, у Купертіно. Наступний дзвінок був до рекламщика Лі Клоу, котрий намагався зникнути зі списку працівників Apple, але Джобсу подобалося мати його неподалік. Його колега Джеймс Вінсент був запрошений також.

Повертаючись із Гаваїв, Джобс також вирішив узяти з собою свого сина Ріда, який на той час навчався в середній школі.

— Я буду на зустрічах протягом двадцяти чотирьох годин, мабуть, два наступні дні, і хочу, щоби ти був на кожній із них, оскільки ти за ці два дні навчишся більше, ніж за два роки в бізнес-школі, — сказав він сину. — Ти будеш у кімнаті з найкращими людьми в світі, які ухвалюватимуть насправді складні рішення, і побачиш, як готують ковбасу.

Джобсу на очі набігли сльози, коли він згадував той випадок.

— Я ладен був би пройти через те все знову заради однієї можливості, щоби мій син побачив мене в роботі, — сказав він. — Він побачив, чим його тато займається.

До них приєдналася Кеті Коттон, незмінна директорка відділу відносин із громадськістю, і сім інших керівників різних відділів компанії. Зустріч тривала все пообіддя.

— То була одна з найкращих зустрічей у моєму житті, — сказав згодом Джобс.

Він почав з того, що виклав усю інформацію, яку зібрав.

— Ось факти. То що ми можемо з цим усім зробити?

Мак-Кена був найспокійнішим і найбільш відвертим.

— Просто викласти правду, оті дані, — сказав він. — Не треба демонструвати зухвалість, натомість треба показати твердість і впевненість.

Інші, включаючи Вінсента, заохочували Джобса визнати свою вину, але Мак-Кена заперечив.

— Не варто йти на прес-конференцію, підігнувши хвоста, — порадив він. — Просто слід сказати: «Телефони не досконалі, і ми не досконалі. Ми люди й робимо все, що в наших силах, і ось які дані в нас є».

Це й стало стратегією. Коли тема повернулася до сприйняття зухвалості громадськістю, Мак-Кена наполягав, що Джобсу не варто надміру цим перейматися.

— Я не вважаю, що можна було би змусити Стіва виглядати смиренним, — пояснив Мак-Кена згодом. — Як Стів сам каже про себе: «Ти отримуєш те, що бачиш».

Тієї п’ятниці на зустрічі з представниками преси, яка проводилася в актовій залі Apple, Джобс дослухався до поради Мак-Кени. Він не принижувався й не просив вибачення, але зміг зменшити напругу, показавши, що Apple розуміє проблему й намагатиметься її виправити. Затим він перевів дискусію в інше русло, наголосивши, що якась проблема є в усіх мобільних телефонів. Згодом Джобс казав мені, що на тій зустрічі виглядало, наче він був «трохи роздратованим», але насправді він зміг говорити неемоційно й прямо. Доповідь Стіва зводилася до трьох чітких речень: «Ми не досконалі. Телефони не досконалі. Ми всі це знаємо. Але ми хочемо, щоби наші користувачі були задоволені».

Якщо хтось був чимось незадоволеним, сказав він, то міг повернути придбаний телефон (відсоток повернення, як виявилося, складав 1,7 % — менше третини від того, що було у випадку з iPhone 3GS та більшості інших телефонів) або ж отримати безкоштовний захисний чохол від Apple. Стів продовжував надавати дані, які показували, що в інших телефонів були схожі проблеми. Але це не було повністю правдою. Дизайн антени Apple зробила проблему трохи гіршою, ніж у більшості інших телефонів, включаючи попередні версії iPhone. Але правдою було те, що медійне шаленство, яке виникло навколо скинутих телефонних дзвінків iPhone 4, було надміру роздуте.

— З цієї мухи зробили слона настільки великого, що він здається драконом, — сказав він.

Замість того щоб обуритися, що Стів не принижувався й не наказав зняти пристрій із продажу, більшість покупців усвідомила, що він був правим.

Список очікування телефонів, перші партії яких уже були розпродані, із двотижневого виріс до тритижневого. Цей продукт досяг найвищої позначки за швидкістю розкуповування за всю історію компанії. Тема обговорення в пресі змістилася до питання, чи правдиві слова Джобса, начебто інші смартфони мали такі самі проблеми з антенами. Навіть попри те, що відповідь була «ні», з цією історією було легше розібратися, ніж з питанням, чи справді iPhone 4 — дефективний непотріб.

Деякі видання висловлювалися дещо скептично з цього приводу. «У бравурній демонстрації надмірного засекречування, праведності й ображеної чесності Стів Джобс успішно привернув до себе увагу, щоби заперечити проблему, відхилити критику та поділитися звинуваченнями з іншими виробниками смартфонів, — написав Майкл Вулфф на сайті Newser.com. — Це — рівень сучасного маркетингу, корпоративна культура та система кризового менеджменту, про які можна лише запитати з остовпінням, недовірою й страхом: як їм вдається це все провернути? Або, більш конкретно, як йому вдається це все провернути?» Вулфф пояснював це здатністю Джобса, «як останньої харизматичної особистості», гіпнотизувати людей. Інші генеральні директори вдалися би до принизливих перепрошень і потерпали б від масових повернень