Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"

й обставини його смерті мали виставити винуватцем мене. Той факт, що я вбив його вбивцю, навряд чи міг свідчити на користь моєї непричетності, оскільки той хлоп не був здатен говорити. Однак я збагнув, що таких істот уже бачив: саме вони загнали Рендома в дім Флори. Нарешті я знайшов час, щоби посидіти з Рендомом та вислухати його історію про невдалу спробу врятувати Бранда з Вежі.

Після того, як минулого року я залишив Рендома в Ребмі, коли мав мандрувати до Амбера, щоби битися на дуелі з Еріком, той змушений був за наказом королеви Ребми, Мойри, одружитися з жінкою з її почету — чарівною сліпою Віаллою. Частково це було покаранням Рендому: багато років тому він покинув покійну дочку Мойри — Моргану. Тоді вона була вагітною Мартіном, чий Козир я зараз тримав у руці. На диво для самого Рендома, він закохався у Віаллу і тепер жив з нею в Амбері.

Облишивши Рендома, я взяв Судний Камінь і поніс його до зали з Лабіринтом. Тоді я дотримувався отриманих мною уривчастих інструкцій, щоби налаштувати його на себе. У процесі мене охопили дивні відчуття, але я все ж отримав контроль над головною функцією кулона — здатністю керувати метеорологічними феноменами. Опісля розпитав Флору про моє вигнання. Почуте видавалося доволі правдоподібним і узгоджувалося з тими фактами, які я знав, хоча мене не покидало відчуття, що сестра приховує деякі обставини тієї аварії. Вона пообіцяла впізнати у вбивці Каїна одну з тих почвар, з якими ми билися в її будинку в Вестчестері. Також вона запевнила мене у цілковитій своїй підтримці.

Коли я почув розповідь Рендома, то ще не знав про існування двох фракцій та їхніх інтриг. Тому вирішив: коли Бранд досі живий, найголовніший наш обов'язок — врятувати його, хоча б тому, що він, очевидно, володів інформацією, яку хтось дуже не хотів розголошувати. Я приклав усі зусилля для здійснення цього плану, відклавши його лише для того, щоб ми з Джерардом доправили тіло Каїна в Амбер. На додачу до всього Джерард добряче мене поколошкав — просто тому, щоб я не забував, на що він здатен, і щоби додати ваги своїй обіцянці особисто мене прикінчити, коли виявиться, що у теперішніх негараздах Амбера винен я. Жодна бійка ще не транслювалася для такої вишуканої і закритої публіки — за нею через Козир Джерарда спостерігали усі наші родичі — така собі страховка у разі, якщо я дійсно виявлюся винним і захочу стерти його ім'я зі списку живих через його підозри. Ми заїхали до Гаю Єдинорога, щоб ексгумувати тіло Каїна. Якраз тоді нам справді вдалося ненадовго помітити легендарного єдинорога Амбера.

Ввечері ми — тобто Рендом, Джерард, Бенедикт, Джуліан, Дейдра, Фіона, Флора, Левелла та я — зібралися в бібліотеці амберського палацу. Обговорили мою пропозицію знайти Бранда і всі дев'ятеро вирішили, що найкраще це зробити через Козирі. І нам вдалося!

Ми зв'язалися з братом й успішно перенесли його назад в Амбер. Посеред усього того шарварку, коли всі ми скупчилися навколо Джерарда, що проносив колишнього бранця на руках, хтось увігнав ножа Брандові в бік. Джерард миттю оголосив себе лікарем і вигнав усіх з кімнати.

Ми перейшли вниз до вітальні, щоби полихомовити й обговорити останні події. Фіона попередила, що Судний Камінь міг загрожувати в разі тривалого використання. Ще вона припустила, буцімто Ерік помер від цього кулона, а не від отриманих ран. Вона вважала, що першою ознакою негативного впливу Каменя є викривлене сприйняття часу — видиме сповільнення плину часу, спричинене насправді прискоренням психологічних реакцій. Я вирішив бути максимально обережним, оскільки Фіона знала значно більше за всіх нас, адже була колись найкращою ученицею Дворкіна.

І, можливо, вона мала рацію. Можливо, саме цей ефект спрацював пізніше ввечері, коли я повернувся у власні покої. Принаймні мені здалося, що нападник діяв трохи повільніше, ніж діяв би я в подібній ситуації. А втім, удар був майже точним. Лезо встромилося мені в бік — і світ навколо розтанув.

Ослаблий, я прийшов до тями на своєму старому ліжку в старому будинку в Тіні Земля, де я доволі довго жив під іменем Карла Корі. Я й гадки не мав, як опинився там. Виповз назовні і потрапив у снігову заметіль. Заледве залишаючись при тямі, я сховав Судний Камінь у закинутій компостній купі на своєму обійсті, розуміючи, що світ навколо мене справді став уповільнюватись. Я дістався до шосе і спробував упіймати машину.

Мене знайшов давній друг і колишній сусід, Білл Рот. Він підкинув мене до найближчого шпиталю. Там мене лікував той самий лікар, що й багато років тому, коли трапилася та аварія. У нього виникли сумніви щодо моєї психічної адекватності, бо в його старих записах були хибні свідчення про мій минулий стан.

Пізніше об'явився Білл і розклав усе по поличках. Він як адвокат цікавився мною ще з часів мого зникнення, тому провів низку розслідувань. Довідався про фальшивий психіатричний висновок щодо мого здоров'я та успішну втечу. Він навіть знав деякі деталі про аварію. Білла досі щось непокоїло в моїй особі, але він не надто тим переймався.

Пізніше зі мною зв'язався Рендом і повідомив, що Бранд прийшов до тями і хоче зі мною поговорити. Не без допомоги Рендома я повернувся в Амбер. Я пішов до Бранда. Саме тоді й дізнався про масштабну боротьбу, що велася навколо мене, а також те, хто брав у ній участь. Його історія, доповнена оповіддю Білла з Тіні Земля, наповнила сенсом та поєднала між собою події останніх років. Ще він трохи детальніше розповів мені про природу тієї небезпеки, з якою всі ми зіткнулися.

Наступного дня я байдикував: вдавав, ніби готуюся до візиту в Tip-на Ноґт. Насправді ж я хотів виграти час, щоби відновитися після поранення. Але якщо вже дав обіцянку, її треба виконувати. Тієї ночі я вирушив до міста в небі і зібрав бентежну колекцію знаків та знамень, які, можливо, не мали жодного значення. Ще я отримав дивну механічну руку, яка належала привиду мого брата Бенедикта.

Повернувшись з екскурсії на небо, я поснідав з Рендомом і Ґанелоном. Після того ми вирушили через Колвір додому. Хоч і повільно, але дорога, якою ми йшли, стала дивовижно змінюватися. Здавалося, що ми рухаємося крізь Тіні, що було майже неможливо в околицях Амбера. Дійшовши до такого висновку, ми спробували змінити курс, але ні Рендом, ні я не могли вплинути на мінливий пейзаж. Якраз тоді перед нами