Читати книгу - "Стів Джобс"

створював його. Тож Apple взяла свої найкращі дві творчі програми, розроблені для Macintosh — GarageBand та iMovie, — й створила потужні версії, доступні для iPad. Джобс показав, як легко було створити й інструментувати пісню чи додати музику та спеціальні ефекти до домашнього відео, а також як поділитися цими своїми витворами з іншими людьми, використовуючи новий iPad.

І знову він завершив свою презентацію слайдом, на якому був зображений перетин двох вулиць — Технологічної та Гуманітарних наук. І цього разу він краще пояснив своє кредо, сказавши, що справжня творчість і простота приходять тоді, коли можливо інтегрувати залізяччя та програмне забезпечення, а в цьому випадку й контент, чохли й продавців — замість того щоби дозволяти всьому бути відкритому та фрагментованому, як то сталося в світі персональних комп’ютерів з Windows, а також відбувалося зараз із пристроями Android:

У ДНК Apple закладено, що самої технології недостатньо. Ми віримо в те, що технологія, одружена з гуманітарними науками, призводить до результату, який змушує серце співати. І ніде то не справджується краще, ніж у приладах, які прийшли після ери персональних комп’ютерів. Люди женуться, щоби потрапити на ринок таблеток, і вони розглядають їх як персональні комп’ютери нового покоління, де залізяччя й програмне забезпечення виготовляються різними компаніями. Наш досвід — і кожна кісточка в нашому тілі — показує, що це неправильний підхід. Ці пристрої, що виникли після персональних комп’ютерів, мають бути ще більш інтуїтивними й легкими у використанні, ніж були персональні комп’ютери, і тут залізяччя та програмне забезпечення, як і додаткові програми, мають бути переплетені безшовно та ще краще, ніж то було в ПК. Ми вважаємо, що така система є правильною не лише в силіконі, але в усій нашій організації, яка може виготовляти такі ось продукти.

Така система була основним стержнем організації, яку він вибудовував, але також його власної душі.

Після презентації Джобс був сповнений енергії. Він приїхав до готелю «Чотири сезони», щоби пообідати зі мною, своєю дружиною, Рідом і двома товаришами сина зі Стенфорда. Він, хоч як дивно, їв, та все одно виявляв перебірливість. Стів замовив свіжовитиснений сік, який відсилав назад тричі, кожного разу говорячи, що йому приносили сік з пляшки, а також пасту «прімавера», яку відсунув і оголосив неїстівною, лише скуштувавши. Але тоді він з’їв половину мого крабового салату Луї й замовив собі повну порцію, після чого була кулька морозива. Поблажливі працівники готелю навіть спромоглися приготувати склянку соку, яка нарешті відповідала його стандартам.

Назавтра в себе вдома він усе ще був у піднесеному настрої. Планував наступного дня полетіти до селища Кона, сам, і я попросив, щоби він показав, що він завантажив собі на iPad для подорожі. Там було три фільми: «Китайський квартал» (Chinatown), «Ультиматум Борна» (The Bourne Ultimatum), «Історія іграшок-3» (Toy Story 3). I — що було ще показовішим — там була лише одна книжка: «Автобіографія Йогі», де містилися поради з медитації та духовності. Цю книжку він уперше прочитав у підлітковому віці, тоді ще раз — у Індії, і з того часу перечитував щороку.

Вранці Стів вирішив, що хоче чогось попоїсти. Він усе ще був надто слабким, щоби вести машину, тож я завіз його до кафе в торговельному центрі. Воно було зачинене, але власник уже звик до того, що Джобс стукав у двері в неробочий час, і з радістю впустив нас усередину.

— Він узяв на себе місію спробувати зробити мене товстішим, — пожартував Джобс.

Лікарі спонукали його їсти яйця, які слугували джерелом високоякісного протеїну, тож він замовив омлет.

— Коли живеш із такою хворобою, як в мене, і з усім цим болем, воно постійно нагадує про твою власну смертність, і це може робити дивні штуки з твоїм розумом, якщо ти не пильнуєшся, — сказав він. — Ти не плануєш більше ніж на рік уперед, і це погано. Потрібно змушувати себе планувати так, неначе ти ще житимеш багато років.

Прикладом цього магічного мислення був його план збудувати розкішну яхту. До пересадки печінки він із родиною часто винаймав яхти під час відпустки для подорожей до Мексики, південною частиною Тихого океану та Середземним морем. Під час багатьох таких круїзів Стів знуджувався або починав ненавидіти дизайн яхти, тож вони скорочували час, відведений на морську мандрівку, й летіли до селища Кона. Але інколи круїз їм удавався на славу.

— Найкраща відпустка, яка була в моєму житті, це коли ми спустилися вниз узбережжям Італії, а тоді попливли до Афін — які виявилися звичайною ямою, зате Пантеон там просто вражаючий, — а тоді до Ефесу в Туреччині, де є ці древні громадські вбиральні з мармуру, посеред яких є місце, де музиканти співали серенади.

Коли вони дісталися Стамбулу, Стів найняв професора історії, щоби той провів екскурсію для їхньої родини. Наприкінці дня вони пішли в турецьку баню, де лекція професія подарувала Джобсу прозріння, яке стосувалося глобалізації молоді.

То було для мене справжнім відкриттям. Ми всі були в цих мантіях, і нам подали турецьку каву. Професор пояснив, що кава готувалася геть не так, як у інших місцях, і тут мене осінило: «Яке з біса кому діло?». Та підліткам, навіть у Туреччині, до дупи та турецька кава. Весь день я спостерігав за молодими людьми в Стамбулі. Вони пили те саме, що будь-які інші підлітки в цілому світі, і носили одяг, який виглядав точнісінько так само, як той, що ми купили в Gap, і всі вони користувалися мобільними телефонами. Вони були такими ж, як і інші підлітки будь-де. Мене вразила думка, що для молодих людей цілий світ — однаковий. Коли ми випускаємо продукти, то вже немає чогось такого, як турецький телефон, чи то музичний програвач, який молоді люди в Туреччині хотіли би бачити відмінним від інших плеєрів, котрі використовуються в інших країнах світу. Тепер ми просто один світ.

Натхненний радістю від круїзу, Джобс зайняв себе тим, що почав креслити проект яхти, яку він мріяв побудувати одного дня, а потім постійно щось перемальовував у ньому. Коли у 2009-му хвороба повернулася, Стів майже відмовився від цієї ідеї.

— Я не думав, що житиму до того часу, коли її зроблять, — пригадував він. — Але це мене страшенно засмутило, і я вирішив, що навіть працювати над дизайном було приємно, і, може, я таки доживу до того часу, як її побудують. Якщо я припиню роботу над яхтою, а потім проживу ще два роки, то пошиюсь у дурні. Тож я продовжував працювати над