Читати книгу - "Єгипетські таємниці або як вижити в давнину., Anastasia Ostrovskaia"

 Фараон обернувся, і в його очах спалахнула ціла буря емоцій: гнів, сум'яття і, безперечно, любов.

- Я знаю, що ти злишся, і я... я не могла пояснити, - почала Вікторія, відчуваючи, як її серце шалено колотиться.

- Не могла? Чи не хотіла? - перебив її Самерхет, його голос звучав як гуркіт грому. - Ти залишила мене, Вікторіє, коли я потребував тебе найбільше!

 Схоже, план із завоювання Єгипту будувався вже тоді, про себе подумала дівчина.  Але не ставши загострювати на цьому увагу, продовжила:

-Я була викинута ... я не могла повернутися раніше! — її слова злітали з язика, як піщинки, здатні розвіяти хмари, що згущуються.

Анастасія, спостерігала за їх напруженим діалогом і розуміючи, що на емоціях подруга може сказати зайвого, вирішила втрутитися.

- Так, що за атмосфера смутку? Ми святкуємо наше повернення, а це означає, що тепер тут усім буде не нудно! - сміючись і явно намагаючись перевести увагу молодих людей на тему їх зборів у цьому величезному залі.

 Погляд Самерхета пом'якшав, незважаючи на його розпач.  Він трохи посміхнувся, але не відпустив ненависть до зникнення Вікторії.

 Палац наповнився новим електричним повітрям.  Стародавній Єгипет, готовий прийняти новий час, золоті піски чекали нового початку, а Вікторія, Самерхет та Анастасія стояли на порозі великої пригоди, де їхні долі перепліталися знову, як тіні ночі та свічення зірок.

 Сміх Анастасії розрізав тишу:

 -Так, голубки!  Готуйте свої пір'їнки, сховайте свої корони та збирайте свої мечі!  Цей сюжет ще не закінчено!

 Їхні кроки відбивалися в просторій залі палацу, і кожен з них знав: попереду на них чекають не тільки протистояння та виклики, а й любов, яка може  подолати навіть найтемніші піски часу.