Читати книгу - "На межі спокуси, Axolotl"

Вона роздяглася, стала під гарячий струмінь води й заплющила очі. Думки самі собою поверталися до клубу, до моменту, коли її почало хитати, до Марка, його рук, які тримали її, його розлюченого голосу… Від цієї згадки вона здригнулася, відганяючи її, немов настирливого комара.

— Забудь. Просто забудь, — прошепотіла вона собі під ніс.

Витерши волосся рушником, Віра повільно повернулася до спальні, натягнула домашню футболку та шорти. Відчувши нарешті, що знаходиться вдома, у безпеці, вона впала на ліжко, втупившись у стелю.

Телефон задзвенів на тумбочці. Марк.

Вона на мить замислилася, а потім узяла слухавку.

— Як ти? — його голос звучав стримано, але в ньому вчувалася справжня турбота.

— Жива, — коротко відповіла вона, сідаючи на ліжку.

— Це добре. Але якщо щось, ти знаєш, що можеш мені зателефонувати, так?

Віра усміхнулася самими куточками губ.

— Знаю.

— Гаразд, не буду відволікати. Відпочивай.

Вона не встигла відповісти, як він уже поклав слухавку.

Віра зітхнула й вимкнула світло. Завтра буде новий день. І вона зробить вигляд, що нічого не сталося.