Читати книгу - "Книги згорілої ніжності, НМ"

— Тут так гарно, правда? — запитала вона тихо, усміхаючись. — Як ти себе почуваєш?

Рафаель подивилася на подругу і кивнула. Вона не могла не відчути, що, незважаючи на всі труднощі, її душа почала розслаблятися.

— Я… не знаю, — зізналася вона. — Спочатку було важко, але зараз я відчуваю себе краще. І ти маєш рацію, це дійсно чудово.

Сем підсів до них, тримаючи в руках ще кілька напоїв.

— Ось, я вам приніс, — сказав він, передаючи стакан Рафаель. — І давайте за те, щоб наступні вихідні були такими ж чудовими, як сьогодні.

Всі підняли свої стакани, сміючись і жартуючи, і, навіть якщо між ними все ще були непорозуміння та різні погляди на життя, цей момент об’єднував їх.

Рафаель відчула, як щось змінилося в ній. Вона не повинна була забувати минуле, але й не могла дозволити йому керувати її теперішнім. Вона була частиною цього світу, і зараз, в цю мить, вона могла бути просто Рафаель — дівчиною, яка здатна на щастя, навіть якщо це щастя не виглядало так, як вона його уявляла раніше.

— За нас, — сказала вона, піднімаючи стакан і дивлячись на кожного з присутніх.

Всі підняли свої стакани у відповідь, і хоча вони були різними, в цей момент вони стали однією великою компанією, яка разом переживала цей дивовижний вечір.

Ніч у парку плавно наближалася до свого завершення. Місяць, як мовчазний свідок, огортав усе навколо м’яким світлом, а спокій вільно ковзав між деревами і озером. Після довгого дня, сповненого емоцій і напруження, всі почувалися втомленими, але одночасно щасливими.

Рафаель подивилася на своїх друзів — янголів і демонів, які стали для неї важливими частинами цього нового світу. Можливо, в них були різні погляди на життя, різні шляхи, але зараз вони разом. І це давало їй відчуття, що навіть у світі, де все не завжди підкорюється законам природи, можна знайти місце для тепла, для взаєморозуміння.

Всі потихеньку почали збиратися, і врешті-решт, кожен з них пішов у свою сторону. Рафаель залишилася одна, поки гуляла темними алеями парку. Вона відчувала спокій, якого давно не було в її серці. Більшість минулих болючих моментів залишилася позаду, і хоча вона ще не зовсім розуміла, як жити далі, вона точно знала, що готова рухатися вперед.

Знову піднявши голову, вона побачила зірки, що світяться в небі. Вони були як маленькі маяки, що показують шлях. Вона зробила глибокий вдих і зрозуміла — зараз починається нова глава її життя, і вона готова йти далі, не озираючись назад.