Читати книгу - "Фрілендські байки, Девін Росс"

1.Оранж

-Ну, що Оранж, завершив?, -спитала мене моя напарниця в письменницькій справі на ім'я Наталка.

-Ну поки так. На нову книжку навіть вистачить, -відповів я закриваючи блокнот з напипсаними мною творами.

-От і добре. Даси почитати потім, -промолива вона збираючись.

А поки вона покидає нашу будівлю фрілендського клубу, де ми виділили собі кімнату для письменницьких справ, я повідаю про ситуацію в нас і інших світах.

Фріленд живе і на жаль по сьогодні функціонує, оскільки проблеми через які він з'явився так і не зникли.

Учасників нашої організації насправді вже майже забули про те, як це відчувати булінг, але він не припинився хоч і ті хто булять вже не можуть зробити так боляче як і раніче через те, що всі вже могли спокійно стерпіти це і навіть посміятися у відповідь.

На рахунок Фріляндії під керівництвом Івана. Її більше не існує. Сенсу в ній не було, інквізиція вийшла з її складу, а сторонників ранньої ідеї Фріляндії скинули Івана і припинили існування цієї організації, а Іван разом з невеликою кількістю своїх сторонників приєднався до нас, хоч і на них дивляться косо через їхнє минуле.

Особисто я досі знаходжусь у щасливих романтичних відносинах з моєю Мією та займаюсь написанням творів які по недавньому вирішеню будуть віддільно від творів Наталки у моїй особистій збірці яку я тільки закінчив.

Поки я тільки буду в процесі друкування і інших завдань для випуску моєї книжки збірка Наталки про наші пригоди вже набрала свою популярність і про це в слідуючому абзаці.

Завдяки старанням Наталки про нашу боротьбу знають вже в багатьох містах нашої країни через те. що вона не тільки продавала ддруковані варіанти, а ще й викладала у інтернет де люди про це читали. 

Хоч для людей це було в більшості як фантазії, але знайшлись ті хто теж почали жорсткий опір проти тих хто булить їх і таких усе більше і більше. Навіть у нашому містечку це видно і до нас навіть прийшло два хлопці в пошуках нашої організації для приєднання.

Пілся таких новин ми почали просувати цю книгу і у усіх нам союзних світах де вона теж знайшла подібну популярність.

Як тут в моїй кишені задзвонив телефон.

-Ало милий. Не забув про завтрашні плани?, -запитала в мене моя Мія.

-Звісно не забув. Завтра у вечері біля річки, -відповів їй я уявляючи як класно це буде.

-От і добре. А, то я вже не можу дочекатися. 

-А от варто. До речі хто ще йде?, -запитав я оскільки це має бути відпочинок цілою компанією наших друзів та подруг.

-Аля, Лєра та Наталка точно будуть. А з твоїх хто буде?, -відповіла й запитала мене Мія.

-Тоді побачемось там мила, -відповів я.

-До зустрічі котику, -відповіла вона закінчивши цю розмову.

Далі на слідуючий день ми як і домовлялися зустрілися на берегу річки.

Класно посидівши біля вогнища та пожаривши сосиски.

Я повідав їм історії написані мною і на диво більшості сподобалось.

2.Білий

На наш світ припало багато чого оскільки проблема булінгу в нас була самою гострою.

Завдяки книжці Наталки з світу Оранжа ми змогли підняти рівень супротиву і я часто став чути про те, що хлопці а дівчата почали давати відсіч тим хто їх булив або ж почали буянити, але часто це далеко не ті хто міг би почати просто так когось бити.

Мені вдалось поговорити з одним з них. Це був хлопчик з шостого класу на ім'я Дерек.

Він розповів мені про те, що його булять і він після прочитання книжки зрозумів, що терпіти більше не варіант і він вирівив давати відсіч.

Разом з цим в нас з'явились дивні випадки божевілля деяких людей.

Коротко деякі люди стали більш агресивними і вони стали іноді безпричинно кидатися на людей.

Серед них як виявилось було багато школярів і з слів Дерека з яким я підтримую зв'язок це в більшості шкільні забіяки і булери.

Окрім історій я побачив одного своїми очима і він накинувся на мене.

Від був з катаною яка дуже популярна в нас як зброя для оборони і тим більше майже усі булери і наша біла частина Фріленда використовує цю зброю, але катана йому не допомогла.

Я пробив йому корпус сокирою і відштовхнувши його ногою трансформував сокиру в мачете і зрубав його голову.

Вроскресивши його я відразу драпнув щоб не битися з ним поки нас не пов'яжуть копи.

За увесь час закон в якому писалося, що притензії в суді до учасника бійки чи чогось подібного можна викладати тільки коли хтось вмер,, але тепер це вже не так.

Треба зібрати загін Єрихон на обговорення подальших дій і розповісти їм про випадки в нашому світі.

На слідуючий день я цим і зайнявся.

-Доброго дня товариші Фрілендісти, -привітався я з усіма присутніми.

-Я зібрав вас усіх для того щоб розробити план дій в нашій ситуації.

-А яка у нас ситуація?, -запитав у мене вояка Сірий.

-Кожен хай викладе ситуацію у своєму світі. А у нас ситуація така, що мупротив булінгу виріс і разом з цим з'явились якісь божевільні.

-Хто хто?, -здивовано спитав у мене Оранж.

-Якісь божевільні. На мене навіть один вже накинувся.

-От халера, -невдоволено промовив він.

-Що не так, Оранж?, -спитав у нього Зелений.

-Я ж в своїй книжці писав про подібне і видно це вплинуло на наші світи. Короче видно до нас дійшов Вініамін. Я коли роздрукую унижку вам усім роздам і ви зрозумієте про, що я.

-А на скільки сильні проблеми цей Вініамін може влаштувати?, -запитав у нього я.

-Дивлячись, що в голові Жовтого. А так він може робити з людей божевільних і він вже навчився їх контролювати. Якщо він заключить союз з булерами, то нам буде не солодко.

-Тоді якщо будуть хоч якісь підозри доповідайте, а поки діємо по обставинам, але треба готуватися до нової війни. Збір закінчено.

3.Оранж

Після збору нашого загону я одразу зайнявся процесом друкування своєї книги для розсилання її моїм союзникам.