Читати книгу - "Безмірна залежність"

Скільки разів я була щирою з Іллею, і жодного разу його це не відштовхнуло. Нарешті, я зустріла чоловіка, з яким могла бути самою собою, хоча це не означало, що він поділяв мої інтереси.

— Коли ми зустрінемося, я змушу тебе подивитися «Девдаса»! — сміялась я, лякаючи його переглядом мого улюбленого індійського фільму.

– Із задоволенням, — спокійно відповідав він і додавав, — ти будеш дивитися фільм, а я буду робити з тобою все, що захочу.

Таким чином Ілля і прив'язав мене до себе: я думала про нього вдень і вночі, наше листування не переривалося. Ми могли говорити до глибокої ночі, а на ранок вже бажати приємного дня. Я розквітала з ним, розкривалася, відчувала себе справжньою жінкою: найкрасивішою і жаданою.

«Сумую за Іллею, не вистачає його голосу, грайливих повідомлень. Дуже боюся, що набридну йому або він втратить інтерес. Хочеться чути від нього про те, як він потребує мене, як сильно я йому подобаюся. Він мені навіть сниться вночі. Іллюша, милий, будь поруч, прошу тебе. Я так тебе люблю. Я віддала йому своє серце, я до нього прикипіла, стала вразливою. Тепер важливо нічого не зіпсувати.

Але червень із самого початку якось не задався. Хоча ні, я пам'ятаю, як в перших числах червня він написав мені ніжне повідомлення про наше кохання, а перед сном я вирішила потішити його кількома своїми фото, адже він казав писати йому завжди. Прокинулася наступного ранку, а відповіді від нього немає. Я вирішила не засмучуватися, тим більше, що на мене чекав прекрасний день: як-не-як похід на пляж з подругою.

Ох, ми з нею добре випили, і я надіслала ще кілька повідомлень Іллі з описом того, як я відпочиваю. Але він мовчав. Залишок дня я перебувала в очікуванні звістки від нього, лягла спати в надії, що вранці отримаю від нього відповідь, але і наступного дня на мене чекала тиша. Я почала прокручувати в голові наші останні бесіди, переживати, що сказала або написала щось, що могло його образити. Я хвилювалася.

Перечитуючи наше листування, випадково натиснула не на ту кнопку та зателефонувала йому. Швидко відключивши виклик, я написала: «Вибач, це випадково. Сподіваюся, я тебе нічим не образила».

Ілля знову нічого не написав, і, виснажена морально остаточно, я лягла спати.

«Я втомилася. Я дуже втомилася чекати від Іллі повідомлення. Як так можна? Писати і дзвонити щодня, а потім просто зникати? Вже другий день він не телефонує і не пише. І це після тих відвертих фото, які я йому надіслала. А ще у п'ятницю він писав, що кохає мене дуже сильно. Чому він не сказав мені, що його не буде на зв'язку? Що ж це за любов така, що я постійно перебуваю у напрузі? Як мені пережити сьогоднішній вечір і завтрашній день? Раніше я любила вихідні, а тепер мені страшно і сумно, тому що Іллі немає поруч. Може, він собі когось знайшов? Хіба не міг одразу сказати мені правду? Я в смутку. Не знаю, як пережити ці дні.

А на ранок я все ж виявила довгоочікувані повідомлення. Він написав, як я чудово виглядаю на фотографіях і ще:

«А чому ти набрала мене випадково? Ти можеш телефонувати мені в будь-який час, я завжди радий тебе чути».

Це виглядало трохи смішно, бо який сенс дзвонити Іллі, якщо його немає на зв'язку?

«Я сумую за тобою. Бракує твого голосу, тепла», — написала я, і знову весь день марно чекала на відповідь, тому що отримала її лише наступного ранку:

«Пупсику мій, але від перестановки днів формула кохання не змінюється. Я знаю, що ти вже спиш, але хочу побажати тобі солодких снів. Нехай тобі насниться все те, про що ти мрієш».

Ці слова зігріли мене, але ненадовго. Складно звикнути до одного повідомлення на день, точніше, пізно вночі, коли до цього тобі писали і телефонували кожного дня. Хоча не варто забувати, що Ілля і раніше зникав, і мені слід нормально це сприймати.

«Складно мені, ось що я скажу. Сумую за Іллею, не вистачає його тепла, любові і ніжності. Хочу покірно його чекати, але погані думки лізуть в голову. Головна з них — чому я не можу без нього, а він може без мене? Він не потребує мене так само сильно, як я його. Але в той же час я згадую його повідомлення, надіслані у п'ятницю до того, як він зник: вони були сповнені любові і ніжності. Він сам сказав: від перестановки днів формула любові не змінюється. Бентежить те, що він надто м'який і може не наважитися відштовхнути мене. А з іншого боку, скільки разів він на мене кричав і був зовсім не м'який. Одне я знаю точно: ми зустрінемося, я впевнена в цьому. Я хочу бути з ним, отже, так і буде!

Я давно помітила, що коли Іллі довго немає на зв'язку, найбільше я нервую вранці, а до вечора в голові все впорядковується, з'являються позитивні думки, я немов приходжу до тями.

Так і цього разу. Цілий день сиділа на роботі і мучилася, хотіла написати йому гнівного листа, запитати, куди він зник, що трапилося, а ближче до вечора така ніжність мене охопила, таке безмірне кохання, що я написала:

«Милий, дуже сумую за тобою і чекаю з нетерпінням, коли ти вирішиш всі свої справи і знову будеш зі мною. Просто знай — я кохаю тебе і чекаю».

«У мене все чудово! Я люблю Іллю, а він любить мене! Більше нічого не має значення. Я буду чекати, кохати його, і знаю точно, що він буде поруч. От і все. Мрію про довгоочікувану зустріч. Це буде прекрасно. Головне — не завагітніти від нього. Хоча… Чому б і ні? Хочу кохати і