Читати книгу - "І-цзін. Книга змін, Є. М. Тарнавський"

1

Володіння у багатьох викликає побоювання того, що це вимагатиме дуже великих і різнобічних зв’язків, між якими можуть виявитися і зв’язки з тим, що завдає шкоди. Певна річ, така відсутність спілкування зі шкідливим не заслуговує осуду, але повна бездоганність і на майбутнє досяжна лише в тому випадку, якщо встановити перешкоди навіть самій можливості спілкування зі шкідливим. Здійснення залежить від розвитку того, кого це стосується. На перших щаблях встановлення таких перешкод зводиться до системи заборон. Але вони відпадають стосовно до того, хто досяг ідеальної чистоти. Шкідливий вплив на нього не може спричинитися, навіть якщо він спілкується з найнижчим і перерозвиненим. Ці впливи обмежені вже в силу його чистоти. Однак текст беззаперечно каже про це: «Сильна риска — на початку. Відсутність зв’язків зі шкідливим — не осуд. Встанови їм труднощі, тоді осуду не буде».

2

У внутрішньому апогеї володіння великими досягненнями на перший план виступає можливість найширшого засвоєння матеріалу, що сприймається. Символічно це виражається в правильній відповідності внутрішнього (друга риска) і зовнішнього (п’ята риска). Цим визначається і можливість експансії дії. Звісно, це не дається автоматично, а вимагає досягнення певної культури свідомості для недостатньо розвиненої людини так само, як для людини, котра просунулася в своєму розвитку вперед, необхідна діяльність, спрямована на добро іншим людям. Тільки при цьому можна досягти того, що показано в такому образі тексту: «Сильна риска — на другому місці. Велика колісниця — для того, щоб її завантажити. Їй є куди вирушити. Осуду не буде».

3

Спільність дій, про які йшлося у вступі, тут дуже потрібна. Символом такого узагальнення багатьох людей у Стародавньому Китаї мислився князь. Навіть саме слово «князь» (гун) зберегло не менш часте значення «загальний». Тільки за наявності цієї ознаки можливий тут рух угору. Але при такому сходженні людина недостатньо розвинена, етично нікчемна, може через радощі й егоїстичну насолоду підйомом відхилитися від призначеної мети. У цьому позначається становище кризи, помітне навіть у настільки сприятливій ситуації. Тільки повністю досконала людина може тут не загинути від цієї радості, що насувається на нього. Для пересічної людини тут потрібне особливе тренування розуму, яке не під силу етично відсталій людині. У цьому сенсі доводиться розуміти слова тексту: «Сильна риска — на третьому місці. Князю треба проникнути до Сина Неба. Для незначних людей це неможливо».

4

Якщо третя позиція, зазвичай, висловлює кризу переходу від внутрішнього до зовнішнього, то четверта позиція висловлює вже занурення під зовнішнє, в інше. З цим необхідно пов’язувати такий собі настрій самозречення, який можна побачити при уважному вивченні всіх текстів четвертої позиції. Це досягається лише герменевтично, а не з коментаторської літератури. Однак і найкращі коментатори неясно усвідомлювали цю закономірність тексту і своєю мовою відповідно висловлювали її. Найповніше описання цієї гексаграми є у Вань І, одного з найвдумливіших тлумачів. Загалом, розмежовуючи мож­ливість застосувати цю гексаграму до людини, котра лише починає свій шлях пізнання, і до людини, котра досягла на цьому шляху досконалості, незважаючи на їхню відмінність, він по-різному каже про одне: про ті ідеали, які в історії буддійської філософії вилилося в основному у вчення махаяна — в мотиві самовіддачі в ім’я інших. Це протиставляється езоповому розвитку школи шраваків і пратьєкабудд. Є версія, що і ці школи призводять до пізнання істини, але лише через самозречення можливо піднятися до справжнього її пізнання. Ця думка нашого коментатора нагадує формулу Ґете: «Das Was bedenke, mehr bedenke Wie». У ситуації володіння великим, певна річ, можливо досягти пишності в особистому володінні, але на позиції самозречення необхідно відмовитися від особистого володіння заради спільності володіння. Тільки тут досяжна бездоганність, про яку йдеться в тексті, й ясність, якою вона парафразується в четвертому шарі. У тексті читаємо: «Сильна риска — на четвертому місці. Заперечуй свою пишність. Осуду не буде».

5

Ця позиція показує становище, в якому вільно, без примусу себе до чогось людина проявляє з найбільшою очевидністю істотність усієї ситуації. Це — становище, в якому вона у повній правдивості володіє багатьма. Саме тут їй притаманна саме інтенсивність спілкування з людьми. Але вони не могли б зловживати цим, якби не інше, абсолютно необхідне для людини в такому становищі. Це його сувора строгість. Так, спрямовуючи людей, вона висуває найкраще в них і пригнічує все погане в них. Таке очищення необхідне для досягнення наступного щабля, на якому мають зникнути межі соціальної ієрархії. У короткій формулі висловлює це текст: «Слабка риска — на п’ятому місці. У такій правдивості [будь] товариським і су­ворим. Щастя».

6

Тяжіння всіх попередніх позицій до п’ятої було забарвлене загальним тоном підйому до вищого. Але і шос­та позиція є тут силою, яка, незважаючи на висоту свого ста­новища, схиляється перед нижчою, але в цій ситуації є головною силою п’ятої риски. «Важко дається це людині, тому небо має неодмінно допомогти йому в цьому», — проповідує з приводу цього тексту Іто Тогай. І текст майже до багатослівності, чужій «Книзі», підкреслює вдалість цього становища, в якому вже позначаються задатки си­туації, показаній в наступній гексаграмі — «покора». Текст тут такий: «Сильна риска — нагорі. Само небо благословляє на це. Щастя. Нічого несприятливого».

№ 15. Цянь. Покора

Володіння великим надбанням, всією повнотою світу, могло б бути кінцевою метою, якби в світі допускалася можливість зупинки. Але основним постулатом є вчення про мінливість, про безперервний рух світу і про те, як людина гармонійно має долучатися до цього руху. Тому зупинка в розвитку є не зупинкою, не відставанням, що викликають конфлікт зі світовим розвитком. Тому, якщо зупинитися навіть на висоті найбільших досягнень, то і в такий зупинці не буде правильного ставлення до світу. Але рухатися прямолінійно далі вже не можна, бо на попередньому щаблі досягнуте все, чого варто було досягти. Отже, тільки повна відмова від уже досягнутого може гарантувати можливість подальшого розвитку, що йде в ногу з розвитком світу. Така необхідна відмова від особистих досягнень називається покорою і виражається в образі самої гексаграми, в якій під знаком землі поміщений знак гори. Гора загалом має підійматися над землею, і в цьому з винятковою лаконічністю показаний образ покори. Такий стан не повинен відлякувати людину, бо тільки в ньому тут можливий подальший розвиток, причому цей розвиток має бути плідним: він повинен бути доведений до кінця, до завершення. У цьому сенсі в тексті є: «Покора. Розвиток. Шляхетному чоловікові доведеться закінчувати».

1

На першому місці покора показується в найінтенсивнішій, але і в дуже загальній формі, тому неможливо конкретизувати його в специфічному образі. Можливо лише вказати на те, що людині, котра має таку властивість, належить необхідність подолання величезних труднощів, бо завдяки цій властивості вона схильна до такого подолання. Це зрозуміло, адже тут ця властивість розглядається в його невиявленому стані, а тому не вказується його практичне застосування; з іншого боку, вона,