Читати книгу - "Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок, Роберт Шеклі"

— Мун, мун! — це все, на що спромігся нещасний Ерум.

— Замовкни! — гаркнув Джексон, відступив і кинув лютий погляд на переляканих нанських чиновників.

Залюбки порішив би всіх. Але якраз цього робити й не можна було. Джексонові довелося із запізненням прийняти неприйнятну реальність.

Він дещо вловив своїм бездоганним слухом лінгвіста, а мозок поліглота це проаналізував. Сумнівів не лишалося: нанці не намагались знущатися з нього. Вони не мололи нісенітниць, а зверталися до нього своєю справжньою мовою.

Ця мова складалася на даний час із єдиного слова «мун». Слово могло мати широкий набір значень завдяки зміні темпу й висоти звуку, наголосу, ритму й кількості повторень, а також за допомогою супровідних жестів і міміки.

Мова, що складалася з нескінченних варіацій єдиного слова! Джексон не хотів у це, вірити, але він був надто гарним лінгвістом, щоб сумніватися стосовно своїх висновків, бо володів тонкою інтуїцією.

Звичайно, він міг би вивчити цю мову.

Але поки він її вивчатиме, як ще вона зможе змінитися?

Джексон зітхнув і потер обличчя. У певному сенсі це був звичайний процес. Усі мови змінюються. Але на Землі та у тих кількох десятках світів, з якими вона має зв'язок, мови змінювалися відносно повільно.

На планеті На такі зміни відбувалися швидше. Набагато швидше.

Мова планети На змінюється, як мода на Землі, або ще стрімкіше. Вона змінюється, як ціни чи по-годні умови. Змінюється безперервно, відповідно до невідомих правил і незрозумілих принципів. Вона змінює свої форми, мов снігова лавина. Порівняно з цією мовою, англійська — непорушний льодовик.

Мова планети На — справжня чудернацька подоба річки Геракліта. Не можна двічі увійти в ту саму річку, сказав Геракліт, вода в ній тече завше інша.

Мови планети На це стосується буквально.

Це зробило її досить незручною. Але ще гірше те, що спостерігач, подібний до Джексона, не зміг би навіть сподіватися зафіксувати чи виділити окремий термін з тієї мережі термінів, що складають мову планети Нa, бо ці терміни постійно змінюються Спроба спостерігача їх занотувати сама по собі виявилася б доволі брутальним втручанням, що могло порушити й змінити систему, спричинити нові нередбачувані зміни. Якщо термін виділяється з системи, його зв'язок з іншими частинами незворотно руйнується, і сам термін від початку виявляється хибним.

Сама можливість подібних змін унеможливлює роз'яснення слів та будь-який контроль змін. Через невизначеність мова планети На опирається всім спробам її вивчення. Так Геракліт привів Джексона до Гейзенберга, попри те, що сам Джексон нітрохи не знався на вченні останнього. Вражений, зачарований, він ледь не побожно дивився на чиновників.

— Вам це вдалося, хлопці, — сказав він, — ви здолали систему. Старенька Земля могла б вас проковтнути й не помітити, і ви нічого б не вдіяли. Але земляни обожнюють законність, а в наших законах сказано, що налагодження комунікації — неодмінна умова будь-якої транзакції.

— Mун? — ввічливо запитав Ерум.

— Це означає, що я даю вам спокій, — сказав Джексон, — принаймні, поки діє цей закон. Але, дідько, хіба відставка — не найкраще, чого можна собі побажати. Чи не так?

— Мун мун, — нерішуче озвався мер.

— Так, я піду, — сказав Джексон, — ви по-чесному виграли... Але якщо я коли-небудь дізнаюся, що ви, нанці, одурили мене…

Він не закінчив, вийшов без зайвих слів і повернувся на свій корабель.

За півгодини приготувався до польоту, а ще за п'ятнадцять хвилин стартував.

6

З кабінету Ерума чиновники спостерігали за космічним кораблем Джексона, який світився в темному вечірньому небі, мов комета. Він зменшився до блискучої, ледь помітної крапки, а потім зник у просторах космосу.

Чиновники мить помовчали, потім перезирнули-ся й зненацька всі розреготались. Сміялися дужче й дужче, хапаючись за боки, так що сльози котилися щоками.

Мер перший припинив істерику, опанував себе й мовив:

— Мун, мун, мун-мун.

Ця думка миттю змусила всіх отямитися. Їхня радість згасла. Усі мимоволі замислилися про далеке недружнє небо й згадали свої недавні пригоди.

Нарешті наймолодший, Ерум, запитав:

— Мун-мун? Мун-мун?

Його наївність в деяких чиновників викликала посмішку. І все ж таки ніхто не міг відповісти на таке просте, але найважливіше запитання. Справді, чому? Хто-небудь міг хоча б здогадатися?

Ця невизначеність не тільки заважала зрозуміти минулі події, але й викликала сумніви щодо майбутнього. І якщо знайти справжню відповідь не вдавалося, то відсутність навіть приблизних здогадів мучила нестерпно.

Тиша тривала, поки на вустах молодого Ерума не з'явилася крива цинічна усмішка й він не промовив доволі жорстко:

— Мун! Мун-мун! Мун?

Його слова всіх вразили, але то була надто покваплива реакція молодої людини. Проте й залишити поза увагою такої заяви ніхто не міг. І поважний перший заступник мера вийшов наперед, щоби відповісти.

— Мун мун, мун-мун, — сказав старий чоловік надзвичайно просто, — мун мун мун-мун? Мун мун-мун-мун. Мун мун мун; Мун мун мун; мун мун. Мун мун мун мун мун мун мун мун. Мун-мун? Мун мун мун мун!

Упевненість, навіть віра, що звучали у цих словах, глибоко зворушила Ерума. Непрохані сльози блиснули в його очах. Забувши про все, він глянув на небо, стиснув кулаки й вигукнув:

— Мун! Мун! Мун-Мун!

Старий заступник мера зі спокійною посмішкою додав:

— Мун-мун-мун; мун, мун-мун.

За іронією долі, у ці слова вмістилась уся дивовижна й моторошна правда. Можливо, навіть добре, що ніхто, крім них, цього не чув.

Заборонена зона

— Ну тут же просто чудово, капітане! — вигукнув Сім-монс, ніби ненароком зазирнувши в ілюмінатор, — наче в раю. — І зітхнув.

— Виходити поки що не можна, — зауважив капітан Кілпеппер.

На обличчі біолога відбилося розчарування.

— Але, капітане…

— Ні, — Кілпеппер дивився в ілюмінатор на коло прим'ятої лугової трави навкруг корабля. Всипана червоними квітами, трава здавалася такою само свіжою, як і два дні тому, коли вони приземлилися. Праворуч, за луками виднівся бурий ліс, крізь гілля зблискували жовті й помаранчеві квіти. Ліворуч тяглася низка синьо-зелених пагорбів. Схилом одного з них стікав водоспад.

Дерева, квіти й усе таке. Місце безперечно красиве, й саме тому воно викликало у Кілпеппера недовіру. Він змінив на своєму віку двох дружин і п'ять кораблів, тож досвід підказував, що за прекрасною зовнішністю може приховуватися що завгодно. П'ят-надцять років у космосі додали йому зморшок на чолі й сивини у волоссі, але не дали жодних підстав для відхилення від власних переконань.

— Ось звіти, сер, — помічник