Читати книгу - "Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море"

Шеклтон Ернест-Генрі — англійський дослідник Антарктиди. У 1901–1903 роках брав участь в експедиції на Шостий континент, очолюваній Р. Скоттом. Помер під час воєї останньї експедиції до Антарктиди 1922 року.

Отто Норденшельд — шведський геолог. В 1902–1903 роках на чолі групи полярників зимував на острові Сноу-Хілл, поблизу Антарктичного півострова.

Дюмон-Дервіль Жюль Себастьян Сезар — видатний французький мореплавець, дослідник морів і океанів. В 1822–1825 і 1826–1829 роках здійснив два кругосвітні плавання. Зробив ряд географічних відкриттів у Тихому океані й Антарктиці.

Шарко Жан — французький полярний дослідник, на початку нинішнього століття двічі побував в Антарктиді.

«Чому б і ні?» (франц.).

Роберт Едвін Пірі (англ. Robert Edwin Peary; 1856 — 1920) — американський дослідник Арктики. Офіційно вважається першою людиною, яка досягла Північного полюса після переходу по пакових льодах. Пірі створив так звану «систему Роберта Пірі»: організація перевалочних баз, на які спирається дослідницький загін. Так само він сформулював кілька правил і умов, без яких за його словами успіх експедиції може бути під сумнівом.

«Система Пірі»:

1. Корабель експедиції повинен пройти через льоди до найпівнічнішої точки на материку, звідки він міг би повернутися назад в наступному році.

2. Під час зимівлі вести інтенсивне полювання, щоб у учасників експедиції завжди був запас свіжого м'яса.

3. Узяти з собою на 60 % більше собак, ніж потрібно.

4. Підібрати працездатних, витривалих і, безумовно, відданих справі людей, серед яких обов'язково мають бути ескімоси, як найбільш пристосовані до суворих умов Арктики.

5. Попередньо доставити до місця виходу експедиції в санний похід досить провіанту, палива, одягу, похідних кухонь і інших предметів спорядження, щоб головна партія змогла дійти до полюса, а допоміжні загони до місця призначення і назад.

6. Ретельно перевірити і випробувати кожен предмет спорядження, переконатися, що він найкращої якості і має мінімальну вагу.

7. Експедиція повинна бути забезпечена найкращим типом саней.

8. Начальник експедиції повинен бути абсолютним авторитетом для всіх учасників експедиції, щоб будь-який його наказ виконувався беззаперечно.

Земля короля Едуарда VII нині називається півостровом Едуарда VII. Лежить на схід від Бар'єра Росса. Відкрита 1902 року експедицією Роберта Скотта.

Це явище відоме під назвою «біла імла». Воно спостерігається при сніговому покриві й суцільній легкій хмарності, яскравість яких майже однакова. При цьому повністю втрачається орієнтація.

Існує інша версія про видатну роль Юхансена (норв. Fredrik Hjalmar Johansen) в цій експедиції (http://ru.wikipedia.org/wiki/Йохансен,_ Ялмар). Перша спроба походу до Південного полюса відбулася 8 вересня 1911 року. Юхансен вважав цей вихід передчасним, але змушений був підкоритися. Повернувшись на батьківщину, Юхансен побачив, що його роль в експедиції применшується, а героїчний епізод порятунку Престрюда (в вересні 1911р., на шляху зі складу на 80° пд. ш. до Фрамхейму) взагалі зник із звіту. 9 січня 1913 року на світанку він застрелився у віці 45 років.

На борту «Фрама» не було лікаря (самим серйозним захворюванням за час експедиції було загострення виразки шлунка у Амундсена). Натомість помічник командира — Фредерік Яльмар Ертсен пройшов курс навчання на дантиста: «На диво швидко і впевнено Ертсен справлявся з самими складними випадками. Чи завжди його лікування йшло на користь пацієнтові — це інше питання, яке я залишу без відповіді. Зуби він рвав із спритністю фокусника. Раз — він показує порожні щипці, два — в цих щипцях вже стирчить великий корінний зуб. Судячи з криків, ця операція проходила не зовсім безболісно.» Амундсен Р. Південний полюс.

Брусилов Георгій Львович — російський полярник. Загинув під час арктичної експедиції, яка в 1912 році на шхуні «Св. Анна» вирушила в подорож з метою пройти з Атлантичного в Тихий океан вздовж берегів Сибіру. Біля півострова Ямал судно полонили льоди, і вопо пропало безвісти.

Леон Амундсен (брат Руала) продав ексклюзивні права на публікацію матеріалів про Норвезьку полярну експедицію лондонській газеті Daily Chronicle. Гонорар Руаля Амундсена склав 2000 фунтів — за найвищою ставкою. Неоціненну допомогу в укладенні договору надав Ернест Шеклтон. За умовами контракту, Амундсену належало виключне право публікації звітів і щоденників всіх учасників експедиції. Вони не могли публікувати що-небудь без згоди Амундсена протягом трьох років після повернення. 20 березня 1912 року Амундсен поїхав у лекційне турне по Австралії і Новій Зеландії. В той же день він отримав повідомлення, що видавництво Якоба Дюбвада уклало з ним договір на книгу про подорож на суму 111 тис. крон — рекордну для того часу. Для порівняння, гонорар Юхансена за експедицію склав 600 крон, що відповідало 33 фунтам 10 шилінгам.

Німецький військово-морський флот.

Олонкін Геннадій Микитович (1898–1960). Російський і норвезький дослідник Арктики, учасник експедицій Руала Амундсена і Умберто Нобіле. У 1918–1925