Читати книгу - "Стів Джобс"

— Розкажи мені, яким я був у молодості.

Бауерз спробувала відповісти йому чесно:

— Ти був дуже запальною і складною в спілкуванні людиною. Але твоє бачення заворожувало. Ти казав нам: «Подорож — це нагорода». І, як виявилося, це було правдою.

— Так, — кивнув Джобс. — Я таки навчився дечого на шляху.

Тоді, через декілька хвилин, він повторив це, неначе бажаючи переконати Бауерз і самого себе в цьому.

— Я таки навчився дечого. Справді навчився.

РОЗДІЛ СОРОК ПЕРШИЙ

ТРЕТІЙ РАУНД

Боротьба у сутінках

Сімейні узи

У Джобса було нестерпне бажання застати синів шкільний випускний, котрий мав відбутися в червні 2010 року.

— Коли в мене діагностували рак, я уклав угоду з Богом, чи як Його назвати, виголосивши, що всім серцем хочу побачити випускний Ріда, і це тримало мене протягом 2009 року, — поділився він.

Будучи старшокласником, Рід виглядав похмурим, як і колись його батько у вісімнадцятирічному віці, із хитрющою і трохи бунтівничою усмішкою, напруженим поглядом і копицею темного волосся. Але від матері він успадкував ніжність і до болю вразливу співчутливість, чого бракувало його батькові. Рід був демонстративно люб’язним і старався догодити. Коли Джобс сидів, засмучений, за кухонним столом, утупившись у підлогу — що траплялося нерідко під час хвороби, — єдиним, що точно запалювало іскорку в його очах, був прихід Ріда.

Рід обожнював батька. Незабаром після того, як я почав працювати над цією книгою, він забіг до мене у готельний номер і, як то часто робив його батько, запропонував прогулятися. Він сказав, дивлячись на мене напруженим, щирим поглядом, що його тато не був холодним бізнесменом, який тільки й шукає наживи; його мотивувала любов до своєї справи та гордість за ті витвори, які він виготовляв.

Коли в Стіва діагностували рак, Рід почав у свої літні канікули працювати в онкологічній лабораторії Стенфордського університету, проводячи секвенування ДНК, щоби знайти генетичні маркери раку товстої кишки. Під час одного експерименту він відстежував, як відбуваються мутації хвороби всередині родини.

— Одна з дуже небагатьох приємностей у моїй хворобі — це те, що Рід почав проводити чимало часу з дуже хорошими лікарями, — сказав Джобс. — Його ентузіазм щодо цього точно такий самий, як був у мене до комп’ютерів, коли я був у його віці. Гадаю, що найбільші інновації в двадцять першому столітті відбудуться на перехресті біології та технології. Починається нова ера — так само, як починалася нова цифрова доба тоді, коли я був у його віці.

Рід використав своє дослідження раку як основу для доповіді, яку він представив перед своїм класом у школі Crystal Springs Uplands. Коли юнак описував, як він використовував центрифуги та барвники, щоби простежувати послідовність новоутворень ДНК, його батько сидів у залі й весь світився від гордості за сина, як і всі решта члени родини.

— Я мрію про те, як Рід придбає собі будинок тут, у Пало-Альто, поселиться там зі своєю родиною, працюватиме лікарем у Стенфорді та їздитиме на роботу велосипедом, — сказав згодом Джобс.

Рід швидко подорослішав у 2009 році, коли виглядало на те, що його батько скоро помре. Він піклувався про своїх молодших сестричок, поки батьки були в Мемфісі, і відчував внутрішню потребу опікати й захищати їх. Але коли здоров’я його батька стабілізувалося навесні 2010-го, Рід став тим самим грайливим жартуном, яким був раніше. Одного дня під час вечері він обговорював із батьками, куди повести свою дівчину на побачення. Стів запропонував Il Fomaio — елегантний класичний ресторан в Пало-Альто, але Рід відказав, що йому не вдалося зарезервувати там столик.

— Хочеш, щоби я спробував? — запитав батько.

Рід заперечив — хотів розв’язати це питання сам. Ерін, дещо сором’язлива середульша дитина Джобсів, сказала, що вона могла би спорядити вігвам, як у південноамериканських індіанців, і вони з Ів, наймолодшою сестричкою, могли би подати їм романтичну вечерю там. Рід піднявся й, обійнявши її, сказав, що ловить сестру на слові й неодмінно скористається її пропозицією згодом.

Одного суботнього дня Рід був у команді чотирьох учасників вікторини, яку транслювали по місцевому телеканалі. Вся родина — окрім Ів, яка саме була на кінних перегонах, — прийшла підтримати його. Поки телевізійна команда готувалася до зйомки, батько хлопця намагався вгамувати своє нетерпіння й залишитися непоміченим поміж інших батьків, які сиділи на розкладних кріслах, виставлених рядами. Але Стіва дуже легко можна було впізнати за його фірмовими джинсами і чорною водолазкою, і одна жінка підсунула своє крісло до нього й почала його фотографувати. Не дивлячись на неї, Стів підвівся й пересів на інший край ряду. Коли Рід вийшов на сцену, на дощечці з його іменем було написано «Рід Пауел». Ведучий запитав учнів, ким вони хотіли стати в майбутньому. «Дослідником ракових захворювань», — відповів Рід.

Після вікторини Джобс повертався додому своєю двомісною автівкою — «Мерседес SL55» — разом із Рідом, а його дружина з Ерін слідувала у своїй машині за ним. Дорогою вона запитала Ерін, чому, на її думку, тато відмовлявся ставити реєстраційний номер на своє авто. «Щоби бути бунтівником», — відповіла дівчинка. Пізніше я запитав про те ж саме Стіва.

— Тому що інколи люди їдуть за мною, і, якби в мене були реєстраційні номери, вони могли би вистежити, де я живу, — відповів він. — Але тепер, коли є Google Maps, це вже не має аж такого значення. Тому насправді, напевне, я не ставлю їх просто тому, що не ставлю.

Під час святкової церемонії на випускному Ріда його батько зі свого iPhone прислав мені електронного листа, переповненого тріумфом: «Сьогодні — один із нащасливіших днів мого життя. Рід закінчив школу й святкує випускний. Просто зараз. І, попри все, я тут». Того вечора в їхньому домі на вечірку зібралися близькі друзі й родина. Рід танцював із кожним членом своєї сім’ї, включаючи батька. Пізніше Джобс повів сина до лабазу, схожого на сарай, і запропонував йому вибрати одного з двох велосипедів, на якому він більше не буде їздити. Рід пожартував, що «італієць» виглядав трохи занадто сірим, тож Джобс сказав йому забирати міцного «залізного коня» на вісім швидкостей, який стояв поруч. Коли Рід відповів, що тепер він буде в боргу, Стів промовив: «Ти не маєш бути в боргу, тому що в тебе — моя ДНК». Через декілька днів «Історія іграшок-3» вийшла на екрани. Джобс плекав цю піксарівську трилогію від самого початку, і останній випуск був переповнений емоціями, коли Енді вирушає до коледжу.

— Я би хотіла мати змогу завжди