Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

Глава 26

Шаррн.

     Прокинувся я цього разу знову в медичній капсулі. Причому згідно з нейромережею вже минуло трохи менше доби з моменту нападу. Легка слабкість в організмі говорила про те, що я ще не повністю прийшов до тями після чергового виснаження.

     Нещодавно в іншому світі мені вдалося дещо прискорювати і сповільнювати поглинання зовнішньої енергії, і хоч її було набагато менше в Шаррні, але все одно я спробував прискорити поглинання. 

     Мій резерв одразу став трохи швидше відновлюватися. Тут, на жаль, основним джерелом енергії є не світ, а сам організм, а тому хоч наповнення і прискорилося, але все одно повільно.

     На жаль, ні з ким зв'язатися мені не вдалося. Я, як виявилося, перебував у повністю екранованому приміщенні від будь-яких випромінювань. Єдине, з чим я зміг з'єднатися, це була медична капсула, що я одразу і зробив після медитації на прискорення поглинання енергії.

      За даними капсули я лежав у ній близько двадцяти годин, за цей час вона встигла усунути в моєму організмі дефіцит поживних речовин, які я ненавмисно перетворив на пси-енергію, якої бракувало мені.  А легка слабкість залишалася від того, що мій пси резерв був сповнений чи не на одну десяту.

     Згідно зі швидко проведеним розрахунком, мені знадобиться близько тридцяти хвилин на поповнення енергії разом із раксанітовими амулетами, без них час збільшиться раза в чотири.

     Також слід було враховувати, що щойно я прийшов до тями, резерв став наповнюватися набагато швидше внаслідок активних розумових процесів. Усе таки пси енергія утворюється в основному від розумового процесу, і що складніший він, то більше енергії виробляється організмом.

      А тут ще невелике підживлення із зовнішнього джерела.  Знову увійшовши в медитацію, я зосередився на якнайшвидшому заповненні резерву. Усе таки вже не вперше мене рятують псионічні здібності, і не хотілося б залишитися в найневідповідніший момент порожнім.

      Після поповнення резерву я активував примусове звільнення з медичної капсули і став чекати, поки зіллється поживне середовище з неї, а медична капсула не підготує мій організм до виходу. Я одразу відчув кілька уколів, після яких став відчувати своє тіло як раніше, а не приглушено.

      Довелося притримати на грудях залишені Лікою амулети з раксаніту. Мотузочки, на яких вони трималися, були поглинуті розчином медичної капсули, а саме каміння Ліка внесла у винятки.

      За три хвилини кришка медичної капсули нарешті відкрилася і я зміг присісти в ній. Насамперед я озирнувся, адже я й гадки не мав, де опинився, і мені слід було насамперед розібратися з цим.

       Навколо мене стояло ще чотири медичні капсули, але всі вони були порожніми. Також на столі стояв середній синтезатор ліків і кілька великих аптечок. Стало зрозуміло, що я перебуваю в якомусь медичному центрі.

      Судячи з написів біля дверей поруч із картою евакуації я зараз був у сховищі космодрому Шаррна. Мабуть, після події Ліка вирішила якнайшвидше мене помістити в медичну капсулу. А найближча ж якраз і була на космодромі.

      Згідно з картою перед очима я зараз перебував на глибині двохсот метрів під поверхнею космодрому. За стандартами це вважалося мінімальною глибиною, за якої люди не постраждають від вибуху реактора лінкора. Чи так це насправді я не знав, та й перевіряти не горів бажанням.

    З полегшенням видихнувши, я вибрався з медичної капсули і став шукати хоч якийсь одяг. Зазвичай в одному з відсіків медичної капсули лежать кілька найпростіших комбінезонів на випадок, якщо не залишилося нормального одягу.

    Я ж вирішив на початку пошукати свою, наскільки я пам'ятав вчорашні події, то щонайменше скафандр мав залишитися цілим.  У приміщенні було три великі шафи і пошуки я вирішив почати з них.

     Мені пощастило: у шафі біля входу був мій скафандр і новий комбінезон тієї самої моделі, який я і ношу. Одразу видно, що це Ліка подбала, дивно правда, що вона ще не з'явилася тут після мого пробудження.

     Але, мабуть, не все так просто і вона зараз зайнята. Ох як не люблю я не контролювати те, що відбувається. А зараз від мене мало що залежало. Трохи понегодувавши, я все таки взяв себе в руки і заспокоївся, мої негативні емоції ніяк не можуть мені допомогти, необхідно тверезо мислити.

     Переодягнувшись, я спробував вийти з медичного сектора, але двері вперто відмовлялися відчинитися переді мною і запропонували авторизуватися. Не люблю я залишати свої дані деінде, але тут, мабуть, доведеться. Можна і зламати двері, але навіщо це робити, якщо є і простіший варіант.

      Нам як правителям держави було забезпечено безперешкодний доступ до всіх державних організацій. А космодром хоч і був частково приватним, але п'ятдесят п'ять відсотків належали державі. Тож авторизація надавала мені практично необмежені права в державних місцях.

       Після авторизації двері переді мною відчинилися, і тільки-но я пройшов кілька метрів, як моя нейромережа одразу зловила підключення до мережі космодрому і до мережі Шаррна.  Насамперед я спробував зв'язатися з Лікою. Але як виявилося зараз з нею не було з'єднання.

      Це дещо схвилювало мене, але не сильно. Ліка могла бути в місцях, подібних до медичного кабінету, в якому я щойно прийшов до тями, або взагалі за межами Шаррна, або в іншому світі, або на космічному кораблі.

     На подібний випадок, коли ми не могли зв'язатися напряму з якихось причин. На IS нашого будинку був розділ для повідомлень, ось саме туди я і звернувся про всяк випадок. І як виявилося не дарма, Ліка залишила для мене повідомлення.

      Там, крім повідомлення, були документи, які необхідно було мені переглянути, здебільшого результати роботи криміналістів на місці вибуху шатла. А також результати допиту пожежників.

     "Льо Ха, зараз я трохи зайнята перевіркою екіпажу транспортника, тому не можу тебе привітати. ШІ медичної капсули повідомив, що ти прийдеш до тями приблизно через добу.  До цього часу я буду вже на борту транспортника. Зв'язок триматимемо через ШІ, щоб не змогли прослухати.