Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 2"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Іван Майстренко (1899-1984, псевдоніми Бабенко, Далекий, Корсун, Радченко, Гребінка, Авгур) - український політичний діяч і цубліцист. Народився у м. Опішні на Полтавщині На початку революції 1917 р. належав до найчисленнішої тоді Української партії соціалістів-революціонерів. Відтак приєднався до боротьбистів лівої течії УПСР, яка в 1919 р. перейменувалася в Українську комуністичну партію (боротьбистів) (УКП(б)). Внаслідок влиття УКП(б) у Комуністичну партію (більшовиків) України опинився у рядах більшовицької партії, але на знак протесту проти великодержавної політики більшовиків вийшов з неї й вступив у 1920 р. до самостійницької Української комуністичної партії (УКП). Вибраний членом ЦК УКП й активно працював у робітничому середовищі Донбасу (1920-1921). Коли під тиском ДПУ та Комінтерну УКП була змушена у 1925 р. самоліквідуватися і влитися до КП(б)У, Іван Майстренко вдруге став членом КП(б)У. Працював у редакціях українських газет і журналів, зокрема був заступником редактора одеської міської газети “Чорноморська комуна” (1929-1931). З 1931 р. по 1935 р. був заступником директора Всеукраїнського комуністичного інституту журналістики в Харкові. Вигнаний з партії у 1935 р. й арештований у 1936 р. Після річного ув’язнення у харківській тюрмі у 1936-1940 рр. перебував у сибірських таборах. У 1942-1943 рр. керував Українською капелою бандуристів, яка гастролювала у Західній Україні, Австрії й Німеччині. Після війни опинився у Німеччині, де вступив до лівого крила Української революційно-демократичної партії й редагував його періодичний орган - газету “Вперед” (1949-1959). Професор і ректор (1979-1984) Українського технічно-господарського інституту, редактор його наукового “Бюлетеня”. Автор численних публікацій, у т. ч. книжок “Borot’bism: A Chapter in the History of Ukrainian Communism” (1954), “Національна політика КПРС” (1978), “Історія Комуністичної партії України” (1979) та спогадів “Історія мого покоління” (1985, посмертне видання). Див. також полеміку Івана Лисяка-Рудницького з Іваном Майстренком про перспективи соціалізму в Україні: Лисяк-Рудницький І. Критичні завваги до ідейно-програмового обличчя УРДП // Наша боротьба. -1947. - Ч. 4. - С. 41-44. - Підпис: С-к.
Крейн Кларенс Брінтон (1898-1968) - історик, професор Гарвардського університету (1946-1968); фахівець у галузі історії ідей. Автор численних праць, зокрема 15 книг, між ними - “The Anatomy of Revolution” (1938; друге видання - 1958; останнє видання - 1992; фрагменти цієї книжки зреферовані українською мовою в журналі “Листи до приятелів” (1957. - Ч. 3 (49). - Березень. - С. 9; Ч. 4 (50). -Квітень. - С. 9; Ч. 6 (52). - Червень. - С. 13; Ч. 7 (53). - Липень. -С. 13; Ч. 10 (56). - Жовтень. - С. 13)); “A History of Western Morals” (1959); “Ideas and Men: The Story of Western Thought” (1950); “A History of Civilization” (кілька видань; останнє, сьоме (1988), містить бібліографію його праць).
8
Текст доповіді, виголошеної на засіданні Комісії для дослідів над пореволюційною Україною та Совєтським Союзом Української Вільної Академії наук у США 13 грудня 1958 р. у Нью-Йорку. Первісна публікація: Українська революція з перспективи сорокліття // Листи до приятелів. - 1959. - Ч. 2 (72). - Лютий. - С. 2-5; Ч. 3 (73). - Березень. - С. 2-5; Ч. 4 (74). - Квітень. - С. 2-6. Передруковано в кн.: Між історією й політикою... - С. 163-179. Подається за останньою публікацією.
В архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 25, file 523) зберігається первісний варіант доповіді та листування з редакцією журналу з приводу підготовки її до друку.
9
“...його відгомін можна знайти у спогадах полк. Євгена Коновальця” - маються на увазі “Спомини й уваги” у кн.: Золоті ворота: Історія Січових Стрільців. 1917-1919. - Львів, 1937.
10
“Це мужикопоклонство [...] заважило, мабуть, і в нефортунному підборі назви держави: “народна республіка” - готуючи статтю до друку, редакція журналу пропонувала зняти це місце. На таку пропозицію Іван Лисяк-Рудницький відповів: “Здаю собі справу з того, що це місце для багатьох може бути спеціяльно дразливе. Проте прошу його залишити, бо гадаю, що до самої суті речі маю рацію”. Цей фрагмент статті введено в публікацію без змін.
11
Первісна публікація: Всеукраїнське значення галицького зриву 1918-1919 р.: (З нагоди статті Юрія Дивнича “Визвольний зрив у Галичині на загальному тлі Української Революції”) // Українські вісті. - 1948. - Ч. 20 (172). - С. 3; Ч. 21 (173). - С. 4-5. Ця публікація була відповіддю на статтю Юрія Дивнича, вміщену в тій же газеті (ч. 82 за 1947 р.). Передрукована згодом у кн: Між історією й політикою... - С. 206-217.
Подається за останньою публікацією.
12
Юрій Дивнич - псевдонім Юрія Лавріненка (Дивнич - дівоче прізвище його матері, див. коментар до статті “Каразин і початки українського національного відродження” у першому томі цього видання).
13
“Влада Центральної Ради поза столицею майже не була відчутна” - див.: Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр.: У 2 т. - Т. 2: Українська гетьманська держава 1918 року. -Ужгород 1930. - С. 7.
14
Опубліковано у кн.: Essays in Modem Ukrainian History. - P. 91-122, за машинописом, який зберігається в архіві автора. Український переклад надрукований у кн.: Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці історико-філософської секції / Ред. Олег Купчинський. - Львів, 1991. - Т. CCXXII. - С. 45-70.
Друкується на основі переглянутого і зредагованого перекладу, вміщеного в “Записках НТШ”.
Переклад Уляни Гавришків, редакція Ігоря Гринди та Ярослава Грицака.
Працю над цією статтею Іван Лисяк-Рудницький розпочав наприкінці 1960-х років. Доповідь на тему “Головні течії в розвитку новітньої української думки” він виголосив у
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Iсторичнi есе. Том 2», після закриття браузера.