Читати книгу - "Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест"

– Не продовжуй, я все вже знаю. Ти молодець. Я вами обома дуже задоволений. Оррі дуже мені допомогла в місті. А ти мужньо охороняла мій дім тут, – дівчата зіскочили з лави й разом присіли в глибокому реверансі... – Красиво, звісно, у вас виходить, тільки можна було просто сказати “дякую”. І я не жартував – наступного разу будете реверанси робити в голому вигляді. – “Брешу – як дихаю, – подумав. – Красиво ж. Який там голий вигляд. Нехай. Хоча... це було б цікаво”. Макс піднявся, взяв упаковку з новими ковдрами, – Ось, чисті, спеціально купив сьогодні – піду занесу цим трудягам... якщо вже вони старалися. І давайте спати. Пізно вже. Завтра багато роботи, будемо покупки розподіляти, та ще багато різного буде.