Читати книгу - "Шкільне життя , Тигер "

Сторінка 1

Після того, як всі розіграші з Юлею та Оксаною закінчилися, Андрій нарешті відчув, що все повернулося до нормального життя. Він проводив час із друзями, повернувся до школи і намагався забути про все, що сталося. Але десь у підсвідомості його тривога все ще залишалася. Він думав, що залишив позаду всі проблеми, але й не здогадувався, що за ним все ще стежить невидима загроза.

Тим часом Джек був у своїй кімнаті, його душа кипіла від люті. Він не міг повірити, що його план зірвався. Увесь цей час він думав, що обманює Андрія, але виявилося, що сам опинився в пастці. Його поразка була принизливою, і він не міг просто змиритися з цим.

**Джек (внутрішній монолог):** *"Як таке могло статися? Я був упевнений, що все під контролем! Але тепер… Тепер я виглядаю слабаком перед усіма, і Андрій, і його друзі радіють. Це не може так залишитися."*

Він кинув погляд на стіл, де лежав старий телефонний довідник, яким він давно не користувався. Він знав, що є одна людина, яка може допомогти йому відновити втрачену репутацію. Але звертатися до неї означало вступити на небезпечний шлях.

Дядя Джека, який вже бачив, що племінник не може заспокоїтися, підійшов до нього, намагаючись поговорити.

**Дядя Джека:** *"Джеку, це було просто гра. Ти повинен навчитися сприймати поразку як частину життя. Це не кінець світу."*

Але слова дяді не принесли полегшення. Джек лише холодно подивився на нього.

**Джек:** *"Гра? Це була не гра, це був мій шанс показати, що я кращий. І тепер я виглядаю як дурень перед усіма."*

Дядя Джека похитав головою, розуміючи, що Джек вирішив діяти по-своєму.

**Дядя Джека:** *"Не роби нічого дурного, Джеку. Я бачу, що ти не вгамуєшся, але іноді краще відступити і змиритися. Пам’ятай, що кожна дія має свої наслідки."*

Але Джек вже прийняв рішення. Як тільки дядя пішов з кімнати, він схопив телефонний довідник і знайшов потрібний номер. Це був номер людини, про яку говорили лише пошепки. Людина, яка завжди знала, як використати слабкості інших у своїх інтересах. Його звали Містер Грей.

Містер Грей був відомий тим, що вирішував найскладніші проблеми, але його послуги були далеко не безкоштовними. І не тільки в грошовому еквіваленті. Він завжди вимагав щось більше — послугу, яку треба було відпрацювати потім, коли він цього забажає.

Джек набрав номер, і серце його прискорено забилося. Через кілька секунд у трубці почувся глибокий, впевнений голос.

**Містер Грей:** *"Це Джек? Чому ти телефонуєш? Що тобі потрібно?"*

**Джек (нервово):** *"Так, це я. У мене є проблема. Я хочу повернути своє становище. Мені потрібна твоя допомога."*

У трубці настала коротка тиша, після якої голос Містера Грея став ще холоднішим.

**Містер Грей:** *"Знаєш, що мої послуги коштують більше, ніж просто гроші. Ти готовий піти на цей крок? Пам’ятай, що відмовитися від угоди потім буде неможливо."*

Джек знав, що йде на ризик, але його лють і бажання відновити свою репутацію були сильнішими за розсудливість.

**Джек:** *"Так, я готовий. Скажи, що треба робити."*

Містер Грей знову замовк, а потім промовив, наче ухвалюючи вирок.

**Містер Грей:** *"Добре. Ти отримаєш мою допомогу, але за це я візьму твою вірність. Будь готовий виконувати те, що я попрошу, коли настане час. Не підводь мене, Джеку."*

Джек розумів, що зробив серйозний крок, але його лють не залишала йому вибору.

**Джек:** *"Домовилися. Що далі?"*

**Містер Грей:** *"Почекай на мої інструкції. Я зв’яжуся з тобою, коли все буде готово. Ти отримаєш те, що хочеш, але будь готовий заплатити свою ціну."*

Розмова закінчилася, і Джек залишився наодинці зі своїми думками. Він зрозумів, що тепер ув’язався у гру, з якої не буде легко вийти. Але його бажання помститися було сильнішим за страх перед наслідками.

Він сидів у своїй кімнаті, розмірковуючи про те, що зробив, і чекав на нові вказівки від Містера Грея. Його майбутнє вже було заплямоване цим рішенням, і Джек усвідомлював, що це не простий шлях. Але назад дороги вже не було.

Сторінка 2

Наступного дня Андрій і Ліза зустрілися в парку після школи. Вони часто приходили сюди, щоб поговорити, відпочити і просто насолодитися природою. Андрій відчував, що Ліза трохи насторожена після їхньої останньої розмови, тому вирішив бути з нею відвертішим, але, як і раніше, тримати частину правди в секреті.

**Ліза (тихо, але з надією):** *"Андрію, я знаю, що ти щось приховуєш. Можеш довіритися мені, я ж твоя подруга… чи, можливо, навіть більше?"*

Андрій зупинився і подивився їй в очі. Ці слова торкнули його серця, і він зрозумів, що далі приховувати свої почуття вже немає сенсу.

**Андрій (усміхаючись):** *"Ти права, Лізо. Ти дійсно для мене більше, ніж просто подруга. Я не хочу, щоб між нами були секрети, але є речі, які мені важко пояснити. Просто знай, що я ціную тебе більше, ніж будь-кого іншого."*

Ліза, почувши ці слова, трохи почервоніла, але її очі засяяли від радості. Вона зробила крок до Андрія і обережно взяла його за руку.

**Ліза:** *"Я теж відчуваю щось більше. Можливо, це не просто дружба? Мені хотілося б, щоб ми залишилися такими близькими завжди."*

Андрій обережно притягнув Лізу до себе, і вони стояли обійнявшись, дивлячись на захід сонця. Їхні серця билися в унісон, і на мить світ навколо ніби зупинився. Це було те відчуття спокою і впевненості, якого вони так довго шукали.

---

Наступні кілька днів пройшли в спокійній і радісній атмосфері. Андрій з друзями вирішили провести більше часу разом, насолоджуючись літніми канікулами. Вони влаштовували прогулянки в лісі, збиралися грати в спортивні ігри і навіть організували маленький пікнік біля річки.

Одного разу під час пікніка, коли всі сиділи біля вогнища, Грішка почав розповідати веселі історії зі свого дитинства.

**Грішка (сміючись):** *"От пам’ятаю, як ми з Владікому одного разу вирішили заховати мій старий велосипед, бо я не хотів, щоб мені його полагодили. Ми його закопали в такому місці, що потім самі ледь знайшли! Батько лютував, а ми не могли перестати сміятися!"*