Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Так що як тільки дівчина вирушила за тканиною, а модистка відволіклася, відьма випустила силу, трохи, але її вистачило для перетворення маленького дзеркальця на лінзи, обрамлені дерев'яною оправою. Магії пішло зовсім небагато, скло і дерево лише змінило форму, зате в руці Калісти красувалися справжні окуляри з широким круглим склом.

На стіл опустилося десять срібних монет на купівлю тканин для вбрання.

- А це маленький подарунок на знак початку плідної співпраці.

- Що це?

Похмуро і крутячи в руках окуляри, Грей Мосс уважно розглядала незвичайну річ.

- Цей пристрій дозволяє краще бачити, - усміхнулася Каліста, допомагаючи жінці правильно їх надіти. - Ось, тепер має бути набагато краще.

Модистка голосно охнула, ахнула, сплеснула руками, і довго їх розглядала, голосячи і вихваляючи цей чудовий подарунок богів. А потім, ніби прийшовши до тями, кинулась до залишеної дівчиною вишивки. І звідки прудкості стільки взялося? Та, схопивши полотно з голкою, Грей Мосс заплакала. Зрозуміло, стільки років мучитися, не в змозі розглянути власні руки, не те, що вишивку. А тут, нате, живіть, працюйте, насолоджуйтесь.

І такими очима вона дивилася на відьму, такою вдячністю світилося обличчя жінки, що зрозуміла Каліста, це тепер її людина. Наступні хвилин двадцять відьмі дякували всілякими способами: напували чаєм і годували печивом, тиснули руки та обіцяли відпрацювати. Зрештою, розійшлися жінки майже подругами. Обернувшись і дивлячись на скромний будиночок Грей Мосс, відьма посміхнулася. Були в неї плани і на цих двох модисток... потім, а поки...

Взуття довелося замовляти, благо, в цьому світі доставка додому широко практикувалася.

Горгульї купувати одяг Каліста не поспішала – пояснити людям складно. Чому це раптом незаміжня дівчина, яка втратила сім'ю, додому чоловіче барахло тягне? Ні до чого ці плітки, на крилатого засранця магії вистачить – її сили живили достатня кількість людей. Хоча це була крихта від тієї мережі, що існувала у Калісти в рідному світі. Тим більше, вдома було повно одягу покійного батька Хлої, що залишився, а коригувати його відьма вже точно зможе. Це вам не з повітря полотно ткати.

Запланований візит до постачальника тари для косметики відьма вирішила відкласти. Не все одразу, і так втомилася.

Набравши невеликий кошик продуктів, Каліста зрозуміла, що щодня тягати додому авоськи в зубах вона нізащо не найметься. А як бути? Годувати горгулью треба. Однією магією ситий не будеш.

 Саме в цей момент, наближаючись до будинку, вона помітила досить цікаву сцену. Розпатлана власниця корчми зі сльозами на очах, розмахуючи мітлою, репетувала на п'яного відвідувача, обсипаючи чоловіка далеко не уявними лайками. Той, у свою чергу, ледве тримаючись на ногах, щось бурчав, але примудрявся відбиватися.

Недовго. Око у Селени було явно натреноване.

Але подія все ж таки не з приємних. Так і репутацію зіпсувати можна.

- Допомогти? - кивнула жінці, діставши з кошика яблуко і демонстративно ним покрутивши. А що, за відсутності кращого, цілком собі небезпечна зброя. Головне, прицілитися добре. Каліста вже це знала.

- Спасибі, але здається, цього разу я сама впораюся, - захекавшись, відмахнулася Селена.

- А в чому, власне, справа?

- У наявності грудей та заду, - роздратовано кинула жінка, зітхнувши. – Щодня таких ганяю. Тягне їх до жіночих принад після третього келиха елю. При Йості в мій бік дивитись боялися, а зараз так зовсім розпустилися. Гади.

- Найняла б когось. Для охорони.

- Та я б не проти. Але платити ще двом робітникам – дорого. Маги та лікарі для Йоста недешево обходяться, та й витратилася я на трактир, на себе. Хоч і не жалкую.

- А за кімнату та їжу візьмеш чоловічка? Його й одного для охорони вистачить, повір.

Селена скептично оглянула Калісту, хмурячись і прикидаючи вигоду.

- А візьму. Тільки чи зможе потягнути?

- А ось і подивимося. Не зможе – назад заберу. Тільки їсть як не в себе. Так що годувати добре доведеться.

- З цим якось впораюся.

- Тоді пришлю до тебе ввечері. І його чудаковатості не дивуйся, дай трохи часу освоїтися.

Насторожено кивнувши, жінка попрямувала назад у трактир, а Каліста – додому, де на неї вже чекала маленька орава голодних ротів. І коли тільки встигла ними обрости?

- Не розумію, а що ти хотів? Сидіти, склавши руки і лопати сухарі? Як ще ти побачиш життя, якщо не станеш його частиною?

- Але ж у охоронці? У трактир? Це нижче моєї гідності!

Вже кілька хвилин горгулья обурювався почутій новині про своє несподіване працевлаштування в трактирі. І на превеликий подив Калісти був не дуже радий цьому факту.

- Я думала, твоя гідність зрадіє, хіба ти не цікавився Селеною?

- Чоловікові складно залицятися до жінки, будучи у неї в прислужниках.

- Але ж ти далеко не звичайний чоловік.

На це твердження горгулья лише пирхнув і ніби насупився. А поки що Каліста перебирала речі батька Хлої і за допомогою магії створювала чоловікові новий гардероб, за розміром і по моді Аллоріна. Виділяти горгулью вона не збиралася, з цим він і сам добре впорається. Ось ж…ю відчувала.

- Я все своє існування лише й робив, що охороняв.

- Тоді ця робота не стане для тебе проблемою, - знизала плечима відьма, вирушивши годувати Кузю. Домовиків потрібно постійно підгодовувати – це всі знають.

А за кілька хвилин у двері постукали.

На порозі стояла до непристойності щаслива Лессан Марсі. І по блискучій усмішці було зрозуміло - зняття порчі і чудодійний чай все-таки допоміг, баронеса завагітніла. Та ще й двійнею, ось же сюрприз чекав подружжя.

Після привітання та обміну люб'язностями, за чашкою теплого напою, в який Хлоя додала зміцнюючі трави, жінка нарешті заговорила про причину візиту.

- Хлоя, люба, я дещо хочу передати нашій спільній знайомій, - зніяковіло посміхнулася баронеса, простягаючи важкий мішечок, у якому дзвеніли монети, - вона просила залишити плату тобі. І будь люб’язною, передай, що я їй щиро вдячна. Все вийшло.